Отношения с мамой

Доброго дня, sonjka.
Помітно, як Вам цінні ці стосунки із мамою, адже Ви звернулися сюди на форум - це варте поваги.

Живу с 16 лет отдельно от родителей.

Скажіть, будь ласка, а чому Ви ще з неповнолітнього віку живете окремо? Щось трапилося?

А она как будто всё время конкурирует ил что, не знаю. Так как может даже ревновать папу ко мне.

Можете, будь ласка, детальніше розвинути цю думку. На чому базуються Ваші припущення (якісь конкретні фрази чи поведінка батька або матері)? На Вашу думку, тато приділяє однакову увагу Вам і сестрі?

Як би Ви хотіли, щоб Ваша мама спілкувалися із Вами? Опишіть детальніше, як Ви заявляєте їй про свої межі та говорите, що Вам неприємно щось слухати (форма подачі повідомлення також дуже важлива).

Ответ отредактирован автором 17-06-2020 17:24:29

Увы, это иллюзия, что если мы начнем с другим говорить о своих чувствах, о том, что нам нравится, а что нет, то этот другой услышит и будет другое общение. Частенько бывает, что можно как угодно говорить о своих переживаниях, но другой глух к ним и не собирается менять свое поведение. Чаще всего это присущи тем, кому хорошо быть в позиции жертвы.

Я говорю, что злюсь, а она:Я поняла, я самая плохая в мире.

Причин, почему мама так себя ведет может быть много.
Пробовали ли вы это узнать у нее?
На какие темы, когда у вас получается общаться с ней нормально? Или такого нет?
Почему с 16 лет живете отдельно?

Если вы сама своей маме, то как она может вас слышать, поддерживать как взрослая? Она ж в позиции ребёнка

Я хотела бы, чтобы мама больше видела во мне хорошего и больше проявляла интереса ко мне лично, поддерживала. Но чаще почему то наоборот. Как будто я становлюсь мамой своей мамы.

Ваше бажання є цілком нормальним і Ви на це заслуговуєте. Ви говорили своїй мамі про це бажання (що Ви хочете більше проявів уваги, любові із її боку у вигляді слухання, компліментів і т. д.)? А Ви, особисто, проявляєте ознаки уваги та любові по відношенню до Вашої мами (можливо маму не навчили її батьки і тому Ви маєте показати на своєму прикладі)?

О рамках заявляю так: мне неприятно, я злюсь, когда ты так делаешь.

Ок, форма подачі досить правильна, проте не вистачає першопочаткового визнання почуттів Вашої матері: Наприклад, "мама я тебе люблю і я розумію, як тобі сумно і як ти гніваєшся на тата, коли Ви сваритеся, однак, коли ти мені детально розповідаєш про сварки - мені стає сумно, а далі я починаю гніватися. Так, як ціную наші стосунки і тому хочу, щоб ми обоє отримували насолоду від спілкування. Я пропоную не обговорювати зі мною ваші сварки із татом. Ти погоджуєшся? Що на це скажеш?". Після розмови оюбов'язково подякуйте мамі за її увагу.

Конкуренция и ревность в том, что мама злиться на папу, когда он со мной долго общается или может сказать, что он сделал мне более дорогой подарок, чем ей.

А Ви обговорювали тоді із мамою її гнів? Можливо мама також ревнує тому, що Ви приділяєте більше уваги батькові (саме тому вона і розповідає про їхні сварки, щоб Ви стали на її бік)?

Ответ отредактирован автором 17-06-2020 17:51:18

Здравствуйте. То что мама себя так ведёт по отношению к вам вашей вины точно нет. Это история про неё и мы не узнаем причин, пока не проанализируем всю её жизнь- начиная от её отношений с мамой, отношения с её мужем, контекст в котором вы родились и множество других деталей.
Хорошо, что вы осознаёте где ваши границы и как хотите по-другому. Увы, но не ждите, что мама будет соблюдать ваши просьбы, учитесь жить без маминого одобрения. Конечно лучше всего эмоционально справиться вам поможет работа с психологом