Страх

Я мама,вибір був його особистий,планує бути тренером з даного виду спорту і розвиватись в цьому напрямку Моє питання полягає в тому,як зняти той блок психологічний і чому на думку психологів відбувається саме так Кубки і медалі-звичайно радість і гордість за дитину,але якщо бувають програші ніхто не робить з того трагедії і навпаки стараємся розрядити обстановку і дати стимул тренуватись далі

Що говорить сам-так і говорить,мені було страшно Сам усвідомлює,що має силу,бо його ставлять в спаринги зі старшими і він перемагає часто Але коли це все по правилах Якщо це десь в школі,в дворі, то зовсім інша ситуація Мене не те що лякає,а хочу допомогти подолати страх,щоб міг постояти за себе

Ставлення до бійок що в тата,що в мене таке-бити когось першим не можна,але якщо тебе б‘ють,то треба дати здачі Страх постояти за себе був завжди,з дитинства самого,ще в садочку він плакав,якщо його хтось зачіпав Тренер завжди вчить також першим не бити,але захищатись треба В принципі тренер навіть не знає,про ту ситуацію,він,напевно навіть не уявляє,що таке може бути,знаючи можливості сина Що хочу добавити,у нас є ще менший хлопець,7років Він бойовий і в разі чого в ніс дає зразу,хоча не займається бойовими мистецтвами,був таким з дитинства самого ,але першим лізе битись хіба що до старшого,в школі і на вулиці веде себе адекватно,але за себе постоїть Я ще думаю,причина криється в тому,що коли вони були зовсім малі і менший в 1-2 роки бив старшого,ми дійсно не дозволяли давати здачу такій малій дитині І навіть зараз коли є якась бійка між ними я дуже боюсь,що старший ,знаючи прийоми,нанесе травму меншому,хоча менший теж не слабкий ,і відповідно виходить так-братові сильно не можна давати здачі,а на вулиці можна А він зараз і братові не дуже дає,а просто нам жаліється на нього І взагалі він такий боязкий,десь почує щось ,буде розпитувати,переживати,вночі може не спати,боятись Наприклад ,почув в школі про момо,тиждень мали проблеми зі страхом,сном,ледве того позбулись,потім якісь монстри хтось покаже в школі,знов боявся іт.д.

Дякую,я майже зі всім згідна,тільки додам,що він і раніше,до появи меншого був такий чутливий ,постійно був зі мною,майже як зараз модно виховувати по теорії привязаності,тільки тоді я ще такого вислову не знала І за нього переживалось в якій мірі і більше,бо він був першою і довгожданною дитиною І якщо чесно, йому і часу та уваги більше приділялось,ніж меншому потім Ну тут дійсно треба копати глибше,бо реально він боїться багато чого,навіть коли пояснюєш про правила безпеки,щоб не йти з ніким чужим,він стає якийсь тривожний,раз дивився на вулиці,як поліція затримувала наркомана,то просив йти додому,бо йому страшно,це було десь в 8 років Другим дітям цікаво,а йому страшно Чогось страшного з ним не ставалось,стресів особливих не було,але щось таке є в нього з тим страхом