Родители отказались из-за развода с мужем

Добрый день!
Вы говорите, что в отношениях уже давно. Какая причина развода? Это Ваша жизнь и Вы сами ей распоряжаетесь, это не Вашим родителям жить вместе, а Вам

Жаль, что родители так ведут себя и вместо поддержки вы получаете истерики.
Но вы имеете полное право на свою жизнь и свои решения. Поэтому как только начинаются истерики, обвинения и какие-то претензии, сразу обозначайте, что в таком тоне вы общаться не будете и если продолжается - прерывайте разговор. И так каждый раз, когда будет желание вам сказать гадость. Вы не обязаны это терпеть.
А по какой причине вы не можете отстоять свои границы?
С какими переживаниями сталкиваетесь?

Доброго дня Настя! Те, що батьки дуже емоційно реагують на ваше з чоловіком рішення розлучитися, як на мене, цілком зрозуміле. Адже це тільки здається, що нічого страшного не відбувається, бо зовні ви розлучаєтеся цивілізовано... Насправді, руйнується життя цілої родини, яка створилася, насамперед, для того, щоб дитина, яка народилася в ній, відчувала себе там захищеною... Адже, коли дорослі люди розлучаються, їм абсолютно байдуже, як це вплине на малюка, для якого і тато, і мама - це ті два "стовпи", на яких базується все його, поки маленьке, життя... А батьки це відчувають, бо вже розуміють, що сім'я - це не тільки моменти безкінечного щастя. А ще і моменти кризи, коли здається, що все, почуттів більше немає, немає пристрасних жагучих бажань та насолоди один одним... Тоді, як насправді, такі моменти зовнішньої втрати спільного, що пов'язувало - є лише перехідним етапом на більш високий, глибокий рівень стосунків... Інколи потрібно дійсно на якийсь час навіть роз'їхатися... але - не розлучатися! Щоб мати можливість все переоцінити, подумати, відчути... Щоб насправді побачити ту людину, яку зачасти, ще і не бачив насправді... Дуже легко втратити, і дуже важко збудувати на руїнах щось нове... І це можна зрозуміти лише двома шляхами. Перший, відкинути своє его і спробувати зробити всьому переоцінку, можливо, навіть разом звернутися до сімейного психолога... а другий - власний гіркий досвід, коли інколи буває, виправати вже нічого неможливо...

Здравствуйте, Настя!

Звонят и орут в трубку, прям с наездами

В случаях истерики сражу же кладите трубку, на какое-то время можно даже номер заблокировать. Потом, когда родители успокоятся, спокойно объясните, почему вы это сделали.

Приходят, страдают так как будто кто-то умер.

Предупредите заранее, чтобы с целью пострадать они к Вам не приходили, иначе Вы просто не будете открывать двери. Объясните, что от их поведения Вам очень тяжело, поэтому Вы не намерены его терпеть. В данный момент Вы единственный человек, который заботится о дочери, а малышке нужна мама полная сил и в хорошем настроении

Как найти в себе силы абстрагироваться от наездов со стороны, научиться отстоять свои границы и дать понять, что со мной так разговаривать нельзя?

Абстрагироваться вряд ли получится. Зато научиться удерживать свою позицию - вполне возможно. Правда, не за один раз, не быстро, а постепенно. Причем мягко по форме и твердо по сути. Многие считают, что такое в принципе невозможно. Однако они ошибаются. Человек, подвергающийся давлению других людей, даже близких, может с уважением к ним быть непреклонным. Говорить примерно следующее - я ценю Ваше участие в моей жизни. Спасибо за это! Вместе с тем, вопросы, как мне быть, как поступить - буду решать сам на том основании, что это МОЯ жизнь и больше ничья. Это я ее проживаю и несу ответственность за все свои выборы и поступки.
И не сходить с этой позиции ни на миллиметр.

Есть еще способы ограничить навязчивое вмешательство. Задавать такой и подобные ему вопросы: что плохого в том, что я сама буду решать свою судьбу по праву взрослой личности?

І ще, Настя... Зрозуміло, що чим емоційніше хтось себе поводить, чим більше виявляє нав'язливості, тим сильніше хочеться завжди зробити навпаки, бо іде певний тиск... Але Ваші батьки поводять так себе не навмисне, їм просто дуже боляче і вони цей біль не витримують... Але, підсвідомо, вони відчувають, що Ви дуже поспішаєте з висновками і намагаються Вас зупинити, як можуть і як вміють...

Здравствуйте:, Настя! Как складывались ваши отношения с родителями до этого момента? Орут только на вас или на мужа тоже?

Да, перечисленные вами причины более чем достаточно для развода. И вы молодец, что не стали терпеть и решили выйти из отношений.
А какие отношения между вашими родителями?

Настя, А есть в вашем окружении кто-то, на чью поддержку вы можете расчитывать?

Певне, тільки Ви можете вирішувати, що і як Вам робити... Але, коли в сім'ї щось не складається, до факту руйнації 50 на 50 мають відношення і чоловік, і дружина... "было всё: и оскорбления и унижения и даже раз рукоприкладство..." "Танго танцюють двоє". І якщо проблема внутрішня не вирішена, а вона, як на мене залишилася, ніякі розлучення не допоможуть, бо модель поведінки та стиль вибудови стосунків навряд чи вийде за межі співзалежності... Хіба що може просто перейти у іншу крайність, але не стати гармонією... Зараз Вам, певне, хочеться якомога швидше покінчити зі "старим життям" і почати все з"нуля"... Та з "нуля" навряд чи вже вдасться, бо у Вас є спільна дочка і зараз, по факту, закладається і її майбутнє життя... Ніхто не говорить про те, що Ви повинні терпіти таке ставлення до себе... Але, якщо так довго терпіли, швидше за Все, надміру схильні до ідеалізації та відсутнє вміння правильно виховувати людину... І з розлученням воно нікуди від Вас не дінеться...