Беспокойный ребенок

Лена, добрый день!
А как Вы себя чувствуете, когда приходится встречаться с бывшим мужем во время встречи с ребенком, и как Вы себя чувствуете, когда муж уходит?Какое у Вас психоэмоциональное состояние после этого?

Состояние ребенка обычно отражает состояние матери.
Плюс возможно ребенок перевозбуждается, потому и капризный.
По какой причине вы разошлись?
Как давно?
Пишите, что спокойно общаетесь, гуляете вместе, но при этом рады его уходу. Почему радуетесь?
И для чего совместные прогулки? Разве муж не можете взять ребенка и погулять без вас? Вы бы отдохнули

С какими чувствами идете гулять?
Какие чувства вызывает вот это "час не справлюсь"?
А с чем бывший муж справиться не может?

Тревожность и беспокойство родителей, может передаваться и ребенку. К тому же, папу он не видит каждый день, когда он приходит для него это всплески различных эмоций.
А когда ребенок общается с другими людьми, психоэмоциональное состояние меняется или остается прежним?

Зачем тогда соглашаетесь идти, если не хотите общаться?

"И гуляем мы вместе что б ребенок был и с мамой и с папой"

Это хорошо делать, когда вы спокойно общаетесь, а не идете на встречу с неприятными чувствами и через силу. Потому ребенок и беспокойный, потому что себя чувствуете не комфортно.

Вы разошлись, так бывает. И ребенку придется это принять. Вы ж не будете через силу ходить годами на встречи с бывшим мужем.
Нормально вполне, если ребенок будет гулять и строить свои отношения с отцом, и с вами.
Тем более, что в год ребенок еще мало понимает про вместе мама и папа. А вот привыкнув к таким прогулкам, будет потом очень сложно объяснить, когда он станет старше, почему вы порознь.

Доброго дня Лена! Чоловікам дуже важко по своїй природі спілкуватися з маленькими дітьми, не тільки Вашому чоловіку, а практично всім... І те, що Ваш чоловік намагається не зважаючи на стосунки з Вами все ж "пробует переодевать, кормить..." - це великий плюс йому... Окрім того, діти більше прив'язані до мами, тому і психо-емоційно більше реагують на її стан, бо фактично цей стан "дзеркалять: "Гулять идём с чувством напряжения,из-за того,что я не хочу проводить с ним время..." Ваш син лише відображає Ваш ставлення до чоловіка і болісно на це реагує... Тому що дитина складається з двох рівноцінних "половинок": тата і мами... І на психо-емоційному рівні роздратування жінки в бік чоловіка приймає "на свій рахунок", хоча, звісно, цього не усвідомлює... І далі такі реакції можуть тільки поглиблюватися, на мою думку. Адже, як би нам це не хотілося чути, але чоловік залишиться до кінця життя батьком для свого сина, навіть якщо не буде з ним бачитися і спілкуватися... ця тема набагато серйозніша, ніж здається... Тому, як на мене, дуже добре, що Ви на це звернули свою увагу... тим паче, що дуже часто ми пристрасть плутаємо з коханням і коли пристрасть вщухає ( а вона завжди вщухає на відміну від більш глибоких почуттів), нам здається, що і кохання вже "пішло"... І руйнуємо не тільки своє життя, а і життя своїй дитині "непропрацьованими" почуттями гніву, образи, презирства, критики тощо...

Ответ отредактирован автором 29-01-2022 17:26:42