Після подавлення їжею дитина 3р боїться їсти

Те, що ви описуєте, - просто якась катастрофа!
Давайте спробуємо спокійніше поміркувати над вашим питанням.

Три роки - це саме час для виникнення чисельних страхів у дитини (це відбувається не обов'язково, проте, якщо випадає якась слушна нагода, страхи формуються на раз-два).

У дитини, яка подавилася їжею, утворився зв'язок: їсти небезпечно, можна задохнутися! (наприклад, коли шматок їжи перекрив стравохід, то дитина відчула задуху, та в неї промайнули думки про можливість втрати життя через це). Дитина як здорова істота вирішила унебезпечити себе від такої можливості та прийняла довольно радикальне рішення - не їсти взагалі, щоб не загинути!!!

ОК. У дитини у три роки вже є свідомість і вона може виявляти причинно-наслідкові зв'язки, робити висовки, приймати рішення, які треба поважати.

Тут вже питання на довіру: чи довіряє дитина вам настільки, що ви зможете її переконати, що їсти - це не безпека, а необхідність для життя?
По-перше, цілком можливо, що можна було зробити паузу після подібного травматичного досвіду і не їсти протягом якогось часу. У вас так і сталося.

По-друге, для того, щоб не подражнювати стравохід, пропонувати дитині ну дуже м'яку їжу чи рідкі відвари.
Будь-ласка, існує безліч Лікарських дієт, коли можна насититися рідкою поживною їжею (як після оперативного втручання у ШКТ).

По-третє, поступово переконувати дитину, що людський організм так влаштовано, що якщо не використовувати якісь органи, то вони спочатку будуть функціонувати не наповну силу, а потім їхня фізіологічна активність буде скорочуватися: спочатку ти відмовляєшся від їжи, бо неприємно, - потім ти не зможешь використовувати такий спосіб живлення, бо апарат перетравлювання їжі вже не буде працювати.

По-четверте, зараз перед вами має стояти квест №1 - зробити процедуру прийому їжі захопливим актом. Із закритими очіма на дотик відгадати, які фрукти - овочі дитина тримає у руках (не їсти!). Потім із зачиненими очіма відгадати за ароматикою, що знаходиться у дитини перед носом. І врешті решт, можна пропонувати дитині їжу мікроскопічними частинками (із закритими очіма!!!; це може бути - сир, м'який хлібчик, відварена картопля, часточка абрикосу - тобто що завгодно, але щоб цей кусочок тримався купи. Цукерки краще не пропонувати,;за своєю щільністю це мають бути не дуже тверді продукти), щоб вона за смаком змогла визначити - що саме вона самкує.

Ну і звісно, краще, якщо дитина не сама бере участь у таких експериментах - кілька дітей, або посадити за стіл із зав'язаними очима усіх домочадців.

Правило одне - добровільність, переконання, дуже м'яке втручання. Не через силу. Може, спочатку переговорити із сином, чи хотів би він взяти участь у такій грі
Яке завдання може бути в подібних ігрових занять - пробудити у дитини знов цікавість до їжі, харчових продуктів, щоб хотілося їсти.

Ну і знов таки: "Голод - не тітка!" . Голод - це базова потреба усіх живих організмів. Якщо дитина зголодніла, вона із більшим бажанням буде щось їсти. А для цього треба добре погуляти, наприклад (якщо ви переконані, що через виснаження дитина не буде гратися в активні види ігор - рухливі ігри: побігати, позайматися силовими вправами).

PS: раптом в мене виникла фантазія - може тато у цьому питанні буде більш переконливим? (особливо, якщо він любить попоїсти)

Допоможіть

Вашему ребёнку нужна, в первую очередь, помощь врача и возможно, медикаментозное лечение.
Профильный специалист - это невролог и/или психиатр.

Во-вторых, с ребёнком должна проводиться психотерапия. В таком возрасте это происходит в игровом виде в специально оборудованных для этого помещения. К сожалению, такое есть только в Европе и США, а в Украине отсутствует (именно для таких маленьких детей).

Выполнить же самостоятельно роль психотерапевта у Вас не получится, как бы Вы не старались.
Поэтому игры в Вашем исполнении не сработают.
Как и не помогут сыну Ваши убеждения и уговоры.
У трёхлетнего ребёнка основной вид деятельности это игра и любые объяснения дети такого возраста еще не понимают.
И вообще, в работе со страхами любые логические приёмы не работают, так как страхи иррациональны.

Поэтому самым реальным вариантом пока что остается только Ваша индивидуальная работа с психологом на тему устранения Ваших страхов.
Так как обычно у тревожной мамы - тревожный ребёнок.
В результате такой работы Вы уменьшите свои страхи и научитесь вести себя с ребёнком уверенно. Он будет чувствовать Ваше спокойствие и его страхи также будут уменьшаться.

Розумію, що випадок складний. Унікальний...

Ваш случай не уникален.
Сложность заключается только в возрасте ребёнка. Если бы ему было хотя бы 5 лет, то с ним вполне можно было бы работать
детскому психологу.

Знайшли тут людей у приватних закладах, котрі готові допомогти...

С психологом Вы можете работать онлайн. Поэтому специалист может быть из Украины.
Врач примет Вас без проблем в любой государственной больнице, даже если у Вас еще нет песеля.
Там же могут предоставить клинического психолога для ребёнка бесплатно.
Поэтому непонятно, зачем Вам нужно какое-то частное заведение.

Катерино, ви, нажаль, не вказували це у своєму першому пості (про перебування вас не вдома).
Це вже не просто страхи. Це - поєднане травмування (переляк від задухи їжею наклався на загальний тривожний стан дитини і, швидше за все, ваш).

Психолог може працювати із дитиною. Погоджуюсь зі Світлагою Володимирівною у тому, що стан дитини дуже сильно буде залежати від вашого самопочуття.

У Варшаві є Інститут консонанс-терапії. Зверніться до Світлани Ліпінські