Знайти смисл і мотивацію в житті

Question

Бездарне виховання від батьків і неадекватне оточення зробило мене невпевненим у собі, з проблемами у спілкуванні з людьми. У мене немає ніяких інтересів у житті. А ще є проблеми зі здоров'ям, які серйозно обмежують вибір професії. Усвідомлення того, що батьки і суспільство по суті вкрали у мене минуле, теперішнє і майбутнє викликає до них почуття злості і ненависті. 
В результаті всього цього мені важко знайти роботу, бо немає ніякої нормальної професії за якою б хотілося працювати, а ще обмеження по здоров'ю і проблеми у спілкуванні. Працювати де-попало як-попало бажання немає. Мені важко подзвонити з приводу житла і роботи, бо проблеми у спілкуванні. Мені важко знайти мотивацію, бо я не згодний з тими цінами і зарплатами, які пропонують мені. А змушувати себе робити те, що не подобається заради неясної мети важко. Я усвідомлюю, що ніколи це життя, яким мені доводиться жити, не стане моїм, не буде відповідати тому, яке воно має бути. Пройшло уже половина життя, а від норми воно дуже далеко.
І я не знаю, що мені ж цим усім робити. Що робити і заради чого жити, якщо мети немає, а саме життя не моє і моїм уже не буде, бо надто багато часу втрачено? Воно навіть не схоже на моє і я не уявляю, як його наблизити хоча б до нього.
Моє життя - це те, де є нормальна і цікава для мене професія, де я стаж за цією професією, де є друзі і романтичні стосунки, де є впевненість в собі і розуміння своїх бажань, інтересів і цілей у житті. Все це мало б бути у мене, але цього немає.

Наталия Горская · Answer

Борисе,  що саме Вы маєте на увазі,  коли кажете про проблеми у спілкуванні?
Як саме вони проявляються?
Просто Ви достатньо впевнено та грамотно пишете,  маєте великий словниковий запас, ваші думки досить зрозумілі та глибокі.
Проблема у невпевненості при розмові, або у здатності чітко вимовляти слова?

Шкода, що ваше дитинство було  важким,  і шкода, що маєте проблеми зі здоров'ям. 

І тут, нажаль,  змінити вже  нічого  не вдасться,  бо дитинство вже  минуло, і іншого не буде (щодо здоров'я,  то тут, можливо,  існують певні способи полегшити стан, або зробити себе більш пристосованим до життя з цим станом?).

Але. Всё інше життя ще існує. 
І воно залежить  вже НЕ від батьків або держави,  а від Вас.

Обрання професії справа  нелегка майже для кожного. Дуже не часто людина прямо з малечку знає ким хоче бути.  Тут Ви не виключення, а скоріш  правило. 
Але ніхто крім Вас не зробить цього кроку, як і всіх інших.
Доречі, враховуючи те, що у Вас непогано  виходить доносити думки в тексті, не думали про роботу,  з цим пов'язану? Можливо копірайтинг,  або журналістика, або щось інше,  пов'язане з написанням чи редагуванням, а не зі спілкуванням вживу з людьми.

Ваше життя Вам не подобається.  Ви навіть  вважаєте його не вашим.

І найголовніше,  що слід усвідомити, що іншого життя не існує, що це ваше життя, і саме Вы маєте зробити з нього таке, в якому Вам буде  цікаво. 

На початку життя здається,  що всі люди майже не мають проблем.  Але згодом можна помітити, що кожен  в цьому  житті має свої випробування. Хтось має витримати смерть дитини, або партнера, хтось бореться з хворобою, хтось втрачає житло, або роботу,  або щось ще дуже важливе.
І кожен  має знайти в собі сили витримати  ці випробування,  та й більше,  щось зрозуміти про себе і для себе. 
А ще існує  теорія, що людина має ті випробування,  які потрібні саме їй. 

Розумію, що натепер Вам здається,  що ваше життя  набагато  гірше, ніж у інших, або ніж мало бути. 
Такі роздуми ведуть  в нікуди. 
Звинувачення інших - це позиція жертви. 
А з позиціі жертви немає шляху  до щастя.
Вам варто попрацювати зі спеціалістом щодо усвідомлення або зміни багатьох установок, які керують вашими реакціями та емоціями.
Коли Ви подивитесь на ситуацію  інакше,  Ви знайдете  відповіді і рішення. 
Історія Ніка Вуйчича може бути прикладом, як народившись без кінцівок можна зробити своє життя цікавим.  І хоча на початку  йому дуже допомогли саме батьки,  чого у Вас не було,  але ж і проблеми  зі здоров'ям  у Вас, я сподіваюсь, не такі, як у нього. 
Все у ВАШИХ руках,  варто повірити саме в це, а не звинувачувати тих, хто вчасно не допоміг.

Павел Леонидович Басанский (Киев) · Answer

Борис, можна почати з взяття на себе відповідальності за своє життя.
Без цього, ніяка мотивація або навіть сприятливі умови і допомога інших не спрацюють від слова зовсім.
Жалітися і звинувачувати інших - це і є шлях у безвихідь, який інколи обирають люди, але це виключно їх відповідальність йти таким шляхом. Бажано перестати це робити і подумати на тим: "А що я можу зробити в цій ситуації? Що залежить саме від мене, а не від батьків та інших?"

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

[quote]Моє життя - це те, де є нормальна і цікава для мене професія, де я стаж за цією професією, де є друзі і романтичні стосунки, де є впевненість в собі і розуміння своїх бажань, інтересів і цілей у житті. Все це мало б бути у мене, але цього немає.[/quote]
Борисе, усього одне питання - що Ви ЗРОБИЛИ, аби змінити своє життя???

Ирина Николаевна Островерх · Answer

Вітаю,  Борисе!

"Моє життя - це те, де є нормальна і цікава для мене професія, де я стаж за цією професією, де є друзі і романтичні стосунки, де є впевненість в собі і розуміння своїх бажань, інтересів і цілей у житті. Все це мало б бути у мене, але цього немає."

Супер, що ви чітко уявляєте собі своє життя, на жаль поки ще в думках і фантазіях.  Залишається тільки  втілити їх у реальність?
А для цього треба  діяти.  Але діяти щось заважає? Заважають вам ваші внутрішні конфлікти між Хочу і Можу. А також  стан жертви, який поки що ви вибираєте, бо він дає змогу виправдовувати себе у своїх же очах, звинувачуючи своє оточення. 
Внутрішній конфлікт можна спробувати  вирішити разом  з психологом в індивідуальній роботі.

Марія Радченко · Answer

Доброго дня, Борисе.

Розкажіть, будь ласка, які саме проблеми у спілкуванні Вас турбують і як давно? Які у Вас є обмеження по здоровью і що з професій Вам наразі доступно? Може, спробувати працювати дистанційно?

Ваша історія - про довгу роботу з психологом, яку я Вам дуже рекомендую.Ответ отредактирован автором 28-07-2022 13:56:03

Марта Надточій · Answer

Доброго дня! 
Відчуваю, що тут буде доречною цитата П. Сартра:
"Важливо не те, що зробили з мене, а те, що я сам зробив із того, що зробили з мене". 
Спробуйте повернути собі відповідальність за власне життя і це може стати відправною точкою до змін. 
Моя Вам рекомендація знайдіть психотерапевта з яким буде комфортно працювати і починайте спільно досліджувати ваші цілі, інтереси, труднощі, які виникають.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

[quote]Я не міг нічого зробити. То не щастило, то не вистачало впевненості.[/quote]
Прикро. Ви розумна, як мені здається, людина, бо можете виправдати, причому досить впевнено і раціонально своє стирчання на місці. Я б навіть сказав, тупцювання. 
Раджу Вам приберегти цю навичку для інших моментів і потреб. Коли справа стосується особисто Вас і більше нікого, варто собі сказати і один раз затямити на майбутнє - ЦЕ МОЄ ЖИТТЯ і більше нічиє!!! Я відповідальний за все, що трапляється зі мною. Коли хочу змін, ЦЕ Я МУШУ їх забезпечити!!!

Як мені вважається, сьогодні Ви, окрім наявних проблем і обмежень, граєте з іншими і психолагами, зокрема, в оту дивну гру, яку описав Ерік Берн: "Чому б Вам... ТАК, але ..."
Той, хто у цій грі водить, реальної допомоги не хоче, йому важливо зібрати купони уваги до своєї персони. Спробуйте мені заперечити.
Ответ отредактирован автором 28-07-2022 18:45:12

Марія Радченко · Answer

[quote]Проблеми з проявом ініціативи у спілкуванні, в першу чергу з незнайомими і малознайомими людьми.[/quote]
Ви сказали, що Вам важко щось просити. Може, Ви подумки ставите себе "нижче" за спыврозмовників, тому Вам здається, що Вони якось погано до Вас поставляться. Можливою причиною такого є проблеми у стосунках з батьками які, як я розумію, поки ще не вирішені.
Напевне, раніше Ви почувались невпевнено, коли просили щось у своїх батьків або інших осіб, що Вас виховували. Тому тепер відчуваєте прохання до когось як загрозу.
Можна спробувати з малого: наприклад, піти в магазин в запитиати шось у продавця, або вийти на вулицю та спитати у перехожого дорогу кудись. Спочатку може бути тривожно та незвично, а згодом звикнете і будете робити все "на автоматі".
І кожну проблему окремо можна отак пропрацьовувати, самому або з психологом.

[quote]Можливо, але я не уявляю де, а ще якщо це робота за комп'ютером, то це постійне навантаження на зір. [/quote]
А що Вам взагалі цікаво робити, є якісь хоббі, які потенційно можуть приносити дохід?

Наталия Горская · Answer

Борисе,  що більше ваших доповнень я читаю, то більше  впевнююсь в тому, що Ви досить розумна та глибока людина. 
І це все сформувалося в тих самих "негативних" умовах,  що і ваші так звані "недоліки"(наприклад, складності в спілкуванні). 
Тобто щось корисне і гарне Ви все ж таки "отримали" від "недолугого виховання", чи від генів ваших недосконалих батьків.
Якщо  глибше аналізувати,  то впевнена,  що можна знайти і багато інших ваших надбань минулого,  з позитивною спрямованістю.

Насправді,  якщо  Ви запитаєте більшість  людей на вулиці, чи є їхнє життя таким,  яким могло б бути , то більшість  відповість негативно.  І тут на сайті  можна  побачити скільки  важких історій переживають люди.
Ваше життя не гірше і не краще в цьому  сенсі.

Проблема не в вашому житті, а в очікуваннях, які псують його.
Можна насолоджуватися вітром в обличчя, звуками дощу, смаком кави або музикою, навіть коли ти не маєш все те, що хотів би мати в житті.
А можна не помічати все це, або ж навіть знецінювати.

Ми не можемо  керувати певними подіями , як наприклад  , в якій сім'ї народитися, але ми можемо  обирати своє ставлення  до цих подій.
І саме  наше ставлення  допомагає, або ж навпаки  заважає нам жити в цих обставинах.

Так, Нік Вуйчич такий можливо один.  Але хіба це робить його історію менш значущою? Хіба не можна "взяти"  в  нього трохи його віри в себе?
 Як він зміг, то і я зможу, нехай не так "голосно,  на весь світ", але мені й не треба. 

ВСЕ  залежить  ТІЛЬКИ  від Вас і вашої позиції. 

Або жертва- і тоді можна  все життя нічого не робити, а тільки  всіх лаяти за несправедливість, неідеальність, недопомогу тощо. Тоді все, що пропонують - не вийде,  нереально, не знаю як, не подобається.

Або господар власного життя. 
І тоді життя буде. 
Так, НЕ таке, як мріялось, але хто сказав, що мрії не помиляються?

У Вас є  життя. 
Керуйте ним самі.
Ніхто крім Вас це не зробить.
Обирайте,  чи бути жертвою, чи все ж таки щось спробувати зробити.
Вам вже 31, але Ви досі ображайтесь на батьків, що не відпустили Вас.
А чого не сердитесь на себе, що не поїхали, куди хотіли,  що побоялися ослухатися батьків? Ви ж могли плюнути та поїхати, як роблять багато молоді,  тож то був ваш вибір - підкоритися волі батьків.
Кожен  вчинок  дорослої людини- її власний вибір,  і її відповідальність. Робота з психологом не чарівна паличка,  що змінить життя, а можливість  змінити погляд на ситуації, що хвилюють, отримати підтримку, якої не вистачає,  знайти нові, інші способи  вирішення  проблем  та навчитися їх втілювати. Це робота над собою, а спеціаліст допомагає в цьому. 

Дуже  хочеться  побажати Вам повірити в те, що ваше життя може Вам подобатись.І для цього  не обов'язково  досягти всього того, про що мріється.

Наталия Горская · Answer

Ви чогось вирішили, що всі батьки, крім ваших, дають дітям всі потрібні  навички, і сміливість, і навички  спілкування, і вміння дружити, цікавитись чимось.
 
ЦЕ АБСОЛЮТНО НЕ ТАК.
Майже всі люди, хто звертається до психолога мають дуже  багато "питань " до батьків, в когось пили, на когось  не звертали уваги,  або навпаки  дуже  тягнули кудись,  незважаючи на бажання  самої дитини, що , звісно,  її нічому не навчило, окрім того, що вона має чогось досягати, щоб комусь подобатися.
Та мабуть  більшість проблем через  травмуючі стосунки  з батьками.
Чого Ви вирішили, що тут є певна ваша унікальність, не зрозуміло.  Ви ніби порівнюєте себе з казковим героєм, якого всі правильно виховували, всього, що треба навчили, всі любили  тощо.
Такого ж не буває.
Практично всі батьки мають помилки у вихованні. 

Вас можно довго вмовляти,  але ніхто не зможе  Вас переконати,  крім  Вас самого. 

Ваше життя-це тільки  ваша відповідальність. 
Не навчили батьки - навчіться самі. Дізнайтеся де і як, спробуйте. 

Не знайшли себе в житті-шукайте. Доречі, в тому пошуку дуже  багато людей,  тут Ви також  не виключення,  а правило.

Люди живуть дуже  складними проблемами, опікуються лежачими хворими, ростять дітей  інвалідів,  розуміючи, що це назавжди, а проблемою підвищення взагалі не переймаються.
Ви дуже  мало знаєте про життя людей, напевно,  якщо  міряєте їх такими категоріями, що для них підвищення через 4 роки є проблемою.

Сидячи вдома та звинувачуючи світ в тому, що Вам чогось  не додали (ніби повинні були) нічого не змінити.

Ви пишете,  що нічого не маєте- Ви НЕ бачите і не  цінуєте те, що маєте. 
Можливо тому, що тоді бути жертвою  буде вже не так зручно. 

Якщо хочете  дійсно  змінити своє життя, то варто почати зі зміни бачення та прийняття відповідальності  за своє життя на себе. 

Це тільки ваш вибір, як далі буде  проходити  ваше життя.

Марія Радченко · Answer

[quote]Тепер майже весь вільний час займає комп'ютер, який погано впливає на зір, але просто нікуди подітися і нічим зайнятися.[/quote]
А що саме Ви робите за комп'ютером?

Павел Леонидович Басанский (Киев) · Answer

Таке відчуття, Борис, що Ви граєте в гру під назвою "Повмовляйте мене". 
Навіщо це Вам? Що дає? Відчуття власної цінності, якого не отримали в дитинстві? Чи ще щось?
[quote]Бо я не бачу тут своєї вини. Мене зробили таким несміливим. Що я міг зробити.[/quote]
Не вини, а відповідальності - це не одне й те саме. І зробити можна щось із людиною тільки і тоді, коли вона з цим погоджується. Отже, якщо Вас зробили несміливим - то Ви на це пішли, з цим погодились. Ви - не шматок глини, з якого можна зробити щось, без його бажання. Ви навіть в дитинстві з чимось погоджувались, а з чимось ні - і це був виключно Ваш вибір. Але інколи людям вигідно відмовлятися від власного вибору - тому що це автоматично знімає з них відповідальність за власні помилки. Але, повторюся, це шлях в НІКУДИ. І це виключно їх відповідальність йти в нікуди.

[quote]Проблема у тому, що те, що залежить від мене у цій ситуації, воно набагато менше ніж хотілося б.
І проблема у тому, що я не знаю, що з цим робити.[/quote]
А я Вам скажу, що робити: свої уявні "хотілося" заховати поки куди подалі і зосередитися ВИКЛЮЧНО на своїх реальних можливостях.
Можете перелічити свої реальні можливості? А також способи їх вдосконалення? Якщо друге буде скаладно зробити - допоможу.

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

[quote]Просто у якийсь момент думки і переживання створюють такий емоційний стан, що хочеться просто висловити оці свої думки і переживання, щоб їх почули і якось підтримали.[/quote]
Перечитайте 10 разів підряд своє речення. І Ви обов'язково зрозумієте, який сенс вкладали. Там не знайдете навіть натяку на бажання змін, на жаль.

[quote]А заперечення виглядають як спосіб пояснити, чому я не міг нічого зробити. Бо у словах психологів усе ци виглядає начебто так просто, а насправді ні. Бо не існує ніяких чітких порад і інструкцій, а бажане життя недосяжне.[/quote]
Зверніть увагу, як Ви своїми думками ставите собі заборону на інше життя - "бажане життя недосяжне."!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Ви у своїй голові збудували височенний мур з металу і бетону, через який не видно сонця.
Треба йти в терапію, щоб розбити цей мур.

Павел Леонидович Басанский (Киев) · Answer

[quote]Якось надто просто все. Особливо про вибір у дитинстві. У дітей часто не питають їх думки і згоди.[/quote]
Це у Вас все занадто складно - через це нічого і не робите, бо боїтеся не впоратися з ціми складнощами.
Це горезвісне "Горе от ума" (такий каламбур вийшов), нажаль. За давнім мудрим висловлюванням, все істинне - завжди просте, а складнощі - від лукавого (того, хто хоче заплутати людину).
У дітей не питають, це правда, але ж у дітей є вибір: навіть зробити щось, що вимагають батьки, але не скоритися внутрішньо, робити стиснувши зуби, або проявити непокору і не робити чогось й отримати за це покарання, перетерпіти, але стояти на свойому, або схитрувати - ніби-то зробити, а насправді зробити щось своє або по-своєму і так далі. А можна бути безвольною глиною в руках батьків...так чия це відповідальність бути глиною, а не людиною-особистістю?

[quote]Реальні можливості у чому? А то виходить дуже обширна сфера. Від можливості просто ходити до ще чогось більш складного типу навчання.[/quote]
Хитруєте.
Ви ж у питанні писали не про ходіння, а про професію, роботу, житло, спілкування, дівчину, друзів. Можливості саме у цьому.

Ответ отредактирован автором 29-07-2022 21:31:00

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Знайти смисл і мотивацію в житті

Відповіді психологів