Питання від:
nik0f8
Вік:
30
не проходить почуття провини
Відчуваю, що зрадила подругу. Ми познайомилися 8 років тому на роботі, вона - була моїм безпосереднім керівником, ми потоваришували.Однак я категорично не поділяла її манеру роботи, коли вона принижувала співробітників. АЛЕ. На мене така її поведінка менше розповсюджувалася - бо типу друзі. Далі - більше, вона почала втиратися в довіру до керівництва, і тим ще більше тероризувати колектив . Більше 50 моїх колег звільнилося за час її роботи на нашому проекті. Декілька разів я таки намагалася захистити свої колег, ми сварилися. Проте згодом все забувалося. Щоправда, ми віддалилися одлна від одної. Зрештою вона звільнилася. Я з полегшенням зітхнула. З її звільненням колектив працював вже без нервових зривів. Але через півроку вона вирішила повернутися. Це було шоком для всього колективу. На одній із робочих вечірок моя колега вирішила відверто повгорити з НЕЮ, висказати все, що наболіло за роки роботи, повідомити, що колектив не радий її поверненню. Вона - почала поливати брудом всіх. Я не знала, що мені робити і як працювати з нею після всього. зрештою це керівництво покликало мене (бо ми ж з нею працюємо і дружимо давно), щоб розібатися. У мене тоді наче дах зірвало - і я розповіла керівництву про ту розмову на вечірці, про мої претензії до неї як до керівника. Після цього я хотіла поговорити і з нею, однак не встигла. Вона дізналася про ту мою розову з керівнитвом. Відтоді ми перестали спілкуватися. Щоби наш конфлікт не заважав компанії працювати - я звільнилася, так вважала чесніше у цій ситуації. Решта колег, яких я так захищала перед нею, продовжили працювати. Вона продовжила успішно працювати. Але і пробачити собі не можу, що тоді через емоції пішла з цим не до неї, а до керівництва. Я легко знайшла нову роботу - цікавішу і з більшою зп, але встигла пропрацювати лише 3 дні - як почалася війна. Мене скоротили. Компанію, де ми працювали з нею, закрили також. Але всі отримали величезні компенсації.Так, купа моїх кролег-друзів підтримують мене, що все зробила правильно, що я молодець, що наважилася піти проти неї. Колии я їм про це все розпровідаю про свої переживання , що я зрадниця - вони переконують, що все не так, що я хороша і світла людина. Не відвернулися і наші спільні друзі, але тепер вони розриваються між нею і мною. У мене прекрасна сімя, підтримка. Але все одно - відчуваю себе зрадницею, поганим спеціалістом (хоча була завжди крутим, як мені казали, і як мені здавалося за кількістю підвищень останніми роками), лузером, жебраком, невдахою. У мене загострилися хронічні захворювання, часто плачу, не знаходжу собі місця, виснажую цим рідних. Думаю, що це карма мене накриває, і що то я виявилася злом, а не вона. Однак коли питаю у себе - чи хотіла би ти з нею помиритися, поговорити? То сама собі відповідаю - ні! навіть нову професію пішла освоювати, щоб не перетнутися з нею. Як мені відпустити це почуття провини?
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
