розбитість, безнадія, апатія

Добрий вечір.

не знаю як так трапилось

Не знаю, які слова вам допоможуть, але спробую.
Хочу вас підтримати, аби відчули кожною клітиною, що цей стан не буде тривати вічність(!)
Можливо, ви одразу і не повірите, проте згодом збагнете, що я був правий.

Знову повертаюсь до ваших слів, наче спочатку

не знаю як так трапилось

Не знали, а, може, не хотіли знати... І таке трапляється в разі, якщо тисне відчуття, мовляв, знання пахне болем і може ним же обернутись. От спробуйте зазирнути в той момент і той час, коли не помічати і зрештою не знати було начебто вигідно.

все було вроді добре

Достатньо лише одного слова - "вроді", українською, нібито. Тобто, насправді, було по-іншому. А що саме - може, поясните?

Доброго часу доби!

е знаю як так трапилось, все було вроді добре

Можливо Ви занадто довго намагалися бути сильним?..

Чому це трапилось?

хотів дружить з однолітками, тобто не безкорисно.

Тобто Ви намагалися "купити" через допомогу у навчанні, їхню дружбу?

Це просто жах, я повністю сам та ще й з такою бідою.

Трьома словами назвіть Вашу біду - в чому вона?

Раніше я хоч і був як вигнанець, але хочаб знав чого я хочу

А через що Ви були вигнанцем? Як давно це почалося? А у школя як було з однолітками?
Чого Ви хотіли раніше?

Можливо я помиляюся - тоді виправьте мене, але мені здаєтся, що краєугольним каменєм у Вашій проблемі є відсутніст розуміння себе, своєї самоцінності. Тому не виримуються кордони і замість насолоди життям в автентичності, Ви намагаєтесь бути зручним, адаптивним...
Я б радила обрати фахівця і саме попрацювати над самопізнанням, формуванні самоцінності та автентичності. Це позбавить Вас від потреби заробляти увагу інших. І, що доволі часто буває - ця увага прийде до Вас сама.
Що скажете?

Я втратив сильно багато років і зараз мої соц навики, мій розвиток взагалому і ситуація з іншими вселяють сильне відчуття того що я "біла ворона". І я розумію що це моя і тільки моя вина.

З іншого боку, навпаки, набули досвіду. Що правда, гіркого, проте корисного. Здолавши шлях "втраченого часу і втрачених можливостей", нарешті збагнули - ви маєте, понад усе, цінувати себе. І себе ставити на перше місце. Егоїзм тут ні до чого. Він про інше.

До речі, і почуття провини абсолютно недоречне. У вас не могло в принципі бути по-іншому. Зрозумійте це і збагніть - в умовах вашої родини у вас не було вибору. І батьків ваших немає підстав вважати поганими людьми. Вони ТАКІ. По природі своїй не могли діяти іншим чином, бо такі.

Але ж ну блін. Чому мені ніхто не підсказав що так не можна робить?????!!!!! Це не справедливо. Це дуже не справедливо. Що ж не знайшлося жодної людини яка б звернула на мене увагу і зупинила б мене?!

Прикро, але так влаштований цей недосконалий світ. Реальний світ. Наразі, ніхто нікому при народженні нічого не гарантує. Напевно, через це ми мусимо усвідомлювати свою відповідальність за все, що ми в житті робимо. Ми проходимо свої уроки, вчимося опановувати себе, свої ресурси, долати власні обмеження і знаходити адекватні способи реалізації своїх бажань і потреб. Саме зараз ви стали на цей шлях.

Да я згоден з вашими висновками, але от тільки доведеться чекати ще невідомо скільки. Поки я влаштуюсь на роботу щоб оплатити психолога.

Прийде такий час, коли ви зможете. Зможете і пришвидшити цей процес. А поки шукайте інформацію щодо психології особистості. Зверніться до центрів соціальних служб для сімей і молоді. Вони відкриті в областних центрах та інших містах. Психологи там приймають безкоштовно. У них же працюють телефони довіри. Словом, вихід є.

Також пропоную переглянути відео.
УВЕРЕННОСТЬ В СЕБЕ. КАК ЕЕ ПОВЫСИТЬ.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-461

Читала Ваш допис - стільки тихого, скореного болю.. терплячості... якоїсь смиренної покірності..
і знов, можливо помиляюся, але думаю, Вам буде не дуже зручно або навіть боляче дихати повільно та глибоко, не грудями, а животом. Спробуйте, покладіть руки на груди та на живіт та зробіть дуууже повільний вдих довжиною 7-8секунд та слідкуйте, щоб рука на грудях на піднімалася, а Ви вдихала животом. Далі зробіть затримку на 3-5 сек і такий же повільний видих. Вдалося? Які були відчуття? Що легше - вдихати чи видихати?

Просто оце зараз я поняв що це не норма. Можна краще, а я все пропустив.

Та Ви молодець! Ви усвідомили, що те, як Ви живете - для Вас не норма. Наступний крок - зрозуміти, віднайти, що для Вас є нормою. Але треа неупередженого партнера в цьому дослідженні, щоб Вас не винесло на індуковані упередження, принципи, цінності... Зара важливо віднайти Ваші, автентичні.

Якби ж це можна було на форумі зробить.

глибоко і назавжди - не можна. Але вже сьогодні почати змінювати своє життя на краще - Ви можете. Почніть вивчати себе, досліджувати який Ви - що подобається і з якої причини? Чого хочете і, знову ж таки, з якої причина та чого хочете досягти цим бажанням?
Книжки для рефлексії та самопізнання - це скарб безкоштовний: Маленький принц, Аліса в країні чудес, Ікігай, 5 мов кохання, Емоційний інтелект та Емоційне лідерство Гоулмана (взагалі всі його книжки рекомендую). Читайте з дослідженням та роздумами. Якщо проживете тільки ці книжки - гарантую - Ви та Ваше життя зміняться на краще.

Да я згоден з вашими висновками, але от тільки доведеться чекати ще невідомо скільки. Поки я влаштуюсь на роботу щоб оплатити психолога.

Можливо на особисту терапію і складно зібрати кошти. а от на групову - думаю Ви зможете осилити, бо участь в терапевтичній группі - це дуже підйомні гроші. Наскільки я знаю від 400грн. То може є сенс пошукати такі группи та долучитися?

І маленька рекомендація - перш ніж вчитися строїти відносини з оточуючими - всеж таки зрозумійте себе - який Ви, що в Вас є, а чого бракує, свої сильни сторони та свої цінності, свої мрії, свої страхи, свої цілі. Тоді Ви зможете себе транслювати оточуючим. Бо коли цього розуміння нема - людина транслює придуманий образ, це, як правило считують оточуючи і не сприймають. Бо ніхто не хоче бути поряд з нещирою, незрозумілою людиною. Тож почніть спочатку вивчати, приймати, розуміти себе српавжнього.

Відредаговано автором 21-05-2023 12:17:36

Маленького принца читав, повню в дитинстві чомусь не ловко було коли асоціював себе з ним, хех

є книжки, які варто перечитувати і перечитувати відкриваючи щось нове в собі... ця - одна з них. Бо це дуже глибока і доросла книга. Так само як і про Алісу..

А що значить зрозуміти себе, що буде точкою Б що я зрозумів, коли я зможу сказати - о все я зрозумів

)) цього не буде ніколи...
Єдине, що можна зрозуміти - це точку А.. а далі - то вектор. І він може і буде змінюватися під впливом різних факторів - в цьому неочікуванність, тайна, велич та насолода буття ;)

чи як мені цей процес організувать і понять що він завершився чи на якому він етапі?

Розуміння точки А - коли приходить спокійне сприйняття та ставлення до себе з любовью, коли не стає питання як спілкуватися - ти просто спілкуєшся з оточуючими легко, про те що вважаєш важливим або просто хочеш.
Це якщо на пальцях і в котексті Вашого запросу )
Цей процес не завершиться, бо Ви розвиваетесь, а значить змінюєтесь. Але має бути фундамент. От створення цього фундаменту і треба пропрацювати з психологом. Самому буде вкрай важко, бо наша психита так працює, що вона будете уникати болісних, незручних питань, а значить залишати пустОти у фундаменті. Тому і потрібен фахівець. Але почніть працювати над тим, що можете.

хочеться на покій, я не справлюсь

тоді бігом до психіатра. Це вже може бути на фізиологічному рівні, а з фізиологією працює психіатр.