Депресія ,важко жити...

Співчуваю Вам. Можу Вас поки що тільки підтримати психологічно. Ви втомилися від непевності, підвішеності, не бачите перспектив, майбутнього. Поки не бачите. Але прийде час і Ви побачите ці перспективи. Треба ще трохи почекати. Може й буде можливість повернутися додому. Адже, як я розумію Ви не бачите своє життя за кордоном?

Добрий день.

Зараз коли звоню не хоче зі мною розмовляти,злиться на мене що виїхала з дитиною .І кажу будемо їхати додому ,ні сидіть поки не стихне .

Не зовсім розумію позицію вашого чоловіка. Звинувачує в тому, що виїхали, при тому додому не пускає.
А як він вас - жінку з дитиною за кордоном підтримував за ці півтора року.
Співчуваю вашому стану. Чим вам допомогти зараз?

Співчуваю вам. Вам необхідний відпочинок, допомога лікаря, можливо це виснаження, або депресія. Діагноз ставить лікар, призначає лікування медикаментозне. Це треба зробити в першу чергу.
По друге, спробуйте робити маленькі речі, які вам по сила, що приносять хоч трішки задоволення. Улюблений смаколик, перегляд відео, фільму, будь що, що раніше вам допомагало в скрутні часи.
Поговоріть з кимось, розкажіть що на душі. Це може бути психолог, мама, друг, сусідка.
Сходіть на повноцінну консультацію до психолога.
Вам треба потурбуватися про себе, приділіть собі увагу, пожалійте себе.
Чоловікові важко, і вам теж, спробуйте налагодити контакт, по відеозвязку, розкажіть що на душі, поділіться з ним своїми переживаннями.

Доброго дня

У вашого чоловіка цікава позиція: і так зле, і так не добре. Ви закордон проти його волі поїхали?

Скажіть, буд ласка, як ви думаєте, яким був би зараз ваш стан, якби чоловік скучав за вами, а не злився? Тобто, ваш стан більшою мірою від того, що вам особисто складно закордоном чи від того, що чоловік не справляється з власними емоціями?

Зараз всім складно, і, зрозуміло, що життя не готувало нас до цього. Ні до вимушеного переселення, ні до розлуки з сімʼєю, ні до почуття небезпеки та невизначеності. Тому, важливо вижити і як можливо, допомагати собі. І неприємно, але не дивно, що дехто не витримує і поводить себе дивно, не знає чого хоче і що робити.

Кожен з вас має докласти зусиль, щоб це перенести. Подумайте про сімейну терапію з чоловіком, думаю, що це значною мірою вам допоможе порозумітися і переспрямувати енергію на підтримку один одного, а не на руйнування та знецінення.

Доброго ранку!

Зараз коли звоню не хоче зі мною розмовляти,злиться на мене що виїхала з дитиною .

Дійсно, війна нікого не обходить. На жаль, у вашого чоловіка не вистачило душевних сил аби оберігати ваш спокій і надавати вам підтримку. Так, йому важко, йому погано, проте його емоції знаходять далеко не кращий спосіб виходу - звинувачувати вас. Направду і вам не солодко. Проте з вашого допису відчувається, що за нього ви переживаєте більше, ніж за себе. Так не має бути(!)
Тому потрібно розбиратись, чому так сталось. Шукати можливості і шляхи розвертати енергію на себе - дбати про себе і дитину, турбуватись про себе і дитину, намагатись пройти цей складний шлях гідно, з мінімальними втратами.

Колеги вже зазначили, що турбота про себе в тому стані, в якому перебуваєте ви, доволі зрозуміла і конкретна. В першу чергу, потрібно відвідати лікаря-невролога/психіатра, поспілкуватись з ним і почати виконувати його призначення щодо лікування. Це дасть змогу стабілізувати психіку.

Згодом звернутись до психолога, аби пропрацювати ваші установки і способи взаємодії з собою та чоловіком. Зробити їх більш адаптивними і життєздатними.
Також варто потроху самій змінювати буденну реальність - робити прості речі з догляду за собою, знаходити можливості, бодай для маленької радості і задоволення, наповнювати себе ресурсом, щоби триматись і далі жити.

Людина може витримати неймовірне. Вірте в себе. Важкі часи обов'язково минуть.

Відредаговано автором 25-07-2023 09:28:43

Добрый день!
Вам сейчас настолько

дуже важко

что с такими симптомами -

себе так виснажила. Впала в депресію, нехочу ні жити, ні балакати ні з ким, плачу, зриваюсь. Страх бере що доброго вже нічого не буде... вже не можу...

уже надо обращаться к врачу и идти к психологу на индивидуальную психотерапию.

Но вы можете решить эту проблему более легким путем.
Вам всего лишь надо вернуться домой.
Что мешает вам это сделать?
По какой причине вы должны слушаться мужа, который говорит -

сидіть поки не стихне

?
Почему вы не можете сделать так, как хотите?

Доброго дня!
Ви дуже сумуєте за чоловіком... для вас дуже важливо бути разом з сім'єю.
Можливо прийшов час повернутись додому? Та не мучати себе так на відстані в чужій країні.
Ваш чоловік звісно, за вас хвилюется, бо теж вас любить.
Але якщо, вам так тяжко на чужині... то треба повертатися.
Просто прийняти сміливе рішення - і приїхати додому. ( можливо і не сказати про це чоловіку, спонтанно приїхати - а там потім розбиретесь )
Вам потрібен живий контакт з ним - обійняти, поцілувати, сказати про свої почуття!
Це дуже важливо!

Вам обом зараз складно .
Але я не зрозуміла, чи чоловік підтримував Вас раніше, за ці 1,5 роки?
Чи тільки зараз почалися непорозуміння між вами?
Те, що не розмовляє- дещо дитяча поведінка. Людина доросла має пояснювати свою думку , а не в хованки грати.
Але ж ми нічого не знаємо про вашого чоловіка, чи він і раніше так себе поводив?
Такі складні обставини можуть забирати сили, це так.
Але тут дуже важливо спробувати не відтворювати минулі стосунки незважаючи на обставини (хочу до чоловіка, бо інакше не було, не вмію), а створювати нові, бо кожен з вас за цей час змінився, долаючи свої перешкоди. Розмовляти відверто про всі складнощі, які кожен з вас долає.
Що в вашому житті було за ці 1,5 роки окрім суму за домом та чоловіком?
Що допомагало Вам долати цей сум?
Щодо повернення- важливо обговорювати це питання з чоловіком, враховуючи всі обставини, регіон, в який повертатися. Але обговорювати важливо без взаємних звинувачень, підтримуючи один одного.
Ви вдвох можете звернутись на сімейну консультацію онлайн , щоб знайти причини непорозумінь та відповіді на важливі питання.
Також дуже важливо розуміти якими були ваші стосунки з чоловіком до вашого від'їзду, чи добре було Вам в них, чи відчували Ви підтримку від нього раніше?
І ще такий момент.
Ваші стосунки з чоловіком потребують налагодження.
Не варто сподіватись, що Ви повернетесь і все автоматично буде "як раніше ".
Не буде.
Чи буде гірше- не відомо, але буде інакше.
Тобто ваше повернення може і не змінити стосунків.
Хоча з іншого боку, налагоджувати стосунки може бути ефективніше, коли всі живуть разом.
Зараз здається, что саме об'єднання з чоловіком вирішить всі проблеми. Але важливо розуміти, що це не так.