Травма покинутого

Підкажіть будь ласка, як позбутись травми покинутого (залежного)?

Піти на психотерапію до обраного спеціаліста-психолога.

Як це пропрацювати?

Описати хід психотерапії так же складно, як і, наприклад, хід хірургічної операції. І, звісно, зробити це самотужки теж неможливо. Але в якості напрямку для роботи в терапії скажу, що врешті-решт Ви її позбудетесь після того, як станете гарною матір'ю для себе-маленької, до власної внутрішньої Дитини.

доброго вечера!
Любовь это не когда орут... или критикуют...
Любовь это когда понимают и принимают. А если и критикуют, то за дело, а не просто так...
А не под себя подстраивают!
Вы имеете полное право - на отца теперь злиться!
(Это последствия - его ошибок воспитания...).
Другой вопрос, что вашу злость нужно проработать с психологом.
Чтоб эта злость не мешала, вам дальше жить нормально.

Добрий вечір.

Підкажіть будь ласка, як позбутись травми покинутого (залежного)?

А як це проявляється у вашому житті?

Добрый день!

Підкажіть будь ласка, як позбутись травми покинутого (залежного)?

Скажите, пожалуйста, вы сами поставили себе такой "диагноз"?

Підкажіть будь ласка, як позбутись травми покинутого (залежного)?

Чем это мешает вам в жизни?
Ваши

Відношення з батьком

мешают вам в чем-то? У вас из-за этого есть какие-то проблемы в личной жизни, работе, общении с другими людьми и т.д.?

Доброго дня, Alina!

Відношення з батьком звичайні, але досі відчуваю до нього злість і не хочу чути його прояв «любові».

Моя відповідь буде крізь призму Ваших питань

Підкажіть будь ласка, як позбутись травми покинутого (залежного)? Як це пропрацювати?

Якщо є злість, то варто знайти для неї конструктивний вихід. Зазвичай це робиться в безпечному середовищі співпраці з психологом, де пропрацьовуються ситуації виникнення гніву в минулому. Поступово Ви набуваєте досвіду виражати гнів по-дорослому відповідно до контексту ситуації. Вчитесь виражати емоції прямо і відкрито будь-кому, в тому числі батьку. Тобто стаєте з ним на рівних. Ви доросла людина і він доросла людина. У вас при цьому однакові права і можливості.

Щодо небажання чути прояви любові з його боку - маєте законне право. От спробуйте йому про це сказати - упевнено і сміливо, мовляв, це Вам не подобається, в усякому разі тепер. Спочатку спрямуйте ці слова образу батька, тобто висловитись символічно. І відчуйте себе - чи додасть це Вам трохи внутрішньої свободи.

А звідки припущення про "травму покинутого"?
Як Ви її відчули в своєму житті?
Щодо злості на батька- те, що вона є, ще нічого не каже про "покинутість".
Загалом, "покинутість" скоріше буде шукати любові, а Вас дратують спроби батька її проявити.
Є сенс розібратися глибше.
Що саме Вас хвилює з того, що відбувається у вашому житті?

Відношення з батьком звичайні, але досі відчуваю до нього злість і не хочу чути його прояв «любові». В дитинстві багато орав на мене, був надмірний контроль

Злість - це не від покинутості, а від великої кількості образ та очікувань, які не справдилися.
З цим і можна буде почати роботу на сесіях з психологом.