Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
question author 9 годин тому: «цитата: «Проглядається (це припущення) невідповідність між бажанням виглядати впевненою людиною і несвідомими сумнівами у спроможності дійсно БУТИ такою людиною. Через манеру висло»
question author 9 годин тому: «цитата: «Вважаю, що варто додати психотерапію. Тобто взаємодію з емоціями, бажаннями, потребами та способами їх втілення.» Це робота з психотерапевтом? Які методи більш дієві? Яки»
question author 9 годин тому: «цитата: «А якщо речі не на місці, що відчуваєте?» Є невеличка роздратованіть із-за беспорядку вдома. Можу дружині про це висказати: що коли я сам вдома в мене порядок) Але це мова»
Питання від: Ніка Вік: 15

Відчуваю безвихідь через те, що доведеться йти до школи.

Я дуже боюсь своїх однокласників. І навіть класну керівницю. Якщо подумати, більше я боюсь хлопців. У мене є щось на кшталт стереотипу, що хлопці загалом грубіше, небезпечніші, більш байдужі і само задоволені ніж дівчата. Багато жінок бояться чоловіків в плані сексуального насилля. Але у мене щось інше... Мені здається, що вони вважають себе кращими за мене через стать і можуть мені зашкодити, ставитись до мене зверхньо. Я не розумію чому, адже вони адекватні і відносно добрі, це зі мною щось не так. Від думки про 1 вересня я від страху фізично напружуюсь, мені плакати хочеться. Я не хочу бачити їх більше ніколи і мене заспокоювала думка про те, що якщо цей останній рік буде дистанційним, мені практично не доведеться більше їх бачити...Але, скоріш за все, ні. Менш страшно було на дистанції, бо я не бачило їх особисто. Але мені було надзвичайно складно просто ввімкнути мікрофон і видавити з себе голос коли мене питали. Іноді мені так і не вдавалося змусити себе. Я ніби фізично не могло говорити. А деякі уроки я пропускало, бо не вистачало вже сміливості навіть з ввімкненою камерою сидіти. Це надто страшно. Матір, як завжди, знецінювала мої страхи і ставилась до них агресивно. Мабуть не до страхів, а до мене...Це те, що я роблю зараз. Знецінюю і засуджую, всього себе. Вона казала "Чого там боятись? Вони що повбивають тебе?". Але іноді мені так і здається. Я почуваюсь небезпечно, некомфортно і напружено з ними. Мені дуже страшно. Постійно здається, що зі мною щось не так, я виглядаю незграбно і недолуго і вони це знають, вони теж так думають. Вони викликають у мене відразу і я не хочу з ними спілкуватися. Я бачитись з ними не хочу в одному приміщенні. А з вчителями я також боюсь контактувати і завжди сподіваюсь, що для цього не буде нагоди. Мені здається, що вони всі ставляться до мене з відразою просто тому, що це я. Це так само нереалістично як і з однокласниками, бо насправді всім всеодно на мене, але я постійно думаю, що вони мене нанавидять. Якщо це взагалі можливо, навіть на дистанцію я не хочу переходити, бо я боюсь розмовляти хоч з вчителями. Де в школі шкільний психолог я не знаю, а питати в красної керівники не хочу. Тим паче, що для цього мені доведеться все ж таки прийти до школи в перший день.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Доповнення від автора питання ·
Я розумію, що мені цього не уникнути навіть якщо я істерику перед школою влаштую кажучи, що не хочу більше туди ходити. Мої батьки ніколи не намагались зрозуміти мене. Вони просто накричать на мене і змусять, бо так потрібно. Вони ніколи не хочуть сприймати мої страхи серйозно, а не як дитячі капризи. А я дуже боюсь. Як я вже писало, мені там весь час некомфортно і стресово, навіть не ходжу в їдальню, бо там людей найбільше....Я з першого дня першого класу відчувало дискомфорт і мені було страшно йти з ними на контакт. І сюди я пишу тому, що це вже стало нестерпним. Розумію, що це всього навсього останній рік, але рік в стресі це не мало...Я просто сиджу 6 годин за партою, не виходжу ні в їдальню ні в коридор. Через це у мене до кінця уроків і настрій жахливий і спина болить через нерухливість. Приходжу я додому, і там не знаю спокою. Я ніде не почуваюсь в безпеці і ніколи не можу розслабитись. Фізично
Ви знаходитесь у постійному стресі і Вам, звичайно, потрібна допомога та підтримка дорослих, особливо психолога.
Якщо немає такої можливості, займіться творчістю: малюйте, ліпіть Ваші страхи, тривоги.
Запишіться на танці, в спортивну секцію. Там Ви знайдете інших людей, з якими Ви зможете спілкуватися без страху. Це допоможе Вам повірити в себе, дізнатися, що ви можете бути легкою, життєрадісною, усміхненою, сміливою і дуже різною.
І майте на увазі – Ви ходите до школи, щоб здобувати знання. У однокласників свої справи, а у Вас свої. Ви дуже багато думаєте про однокласників, а вони в цей час зайняті своїми проблемами і їм не до Вас.
Давайте подумаємо, а що буде, якщо Ви почнете спілкуватися з однокласниками?

Відредаговано автором 20-08-2023 16:36:59

...
Доброго дня, Ніка. Страх - емоція, яку не можна просто так знехтувати і ви це знаєте на власному досвіді, описуючи як вам нестерпно постійно перебувати у напруженні, викликаному існуючими страхами. Якщо батьки ігнорують ваш страх і не переймаються вашим станом, то чи є у вашому оточенні люди, з якими у вас більш довірливі стосунки (інші родичі, можливо просто ті, хто живе з вами поруч)?
Ви вже наважились описати свої переживання на цьому сайті. І це добре. Якщо письмовий спосіб спілкування поки що уявляється вам більш безпечним, то, можливо його можна застосувати й для пошуку контакту з шкільним психологом (як правило його номер має бути на шкільному сайті, а посилання на нього можна знайти на сторінці в соцмережі вашого навчального закладу). В Україні також існують безкоштовні гарячі лінії психологічної підтримки та допомоги (можна знайтм за допомогою пошуковика в мережі Інтернет). Звернення на них (гарячі лінії) може стати першим кроком для організації собі допомоги у ситуації, що склалася.
...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?