Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 11 хвилин тому: «Все, що я Вам писала - це лише припущення. У людини може бути лише кілька нарцисичних рис, які легко коректуються, а може бути нарцисичний розлад особистості. Але - це тема для ко»
question author 12 хвилин тому: «Дякую Вам за відповідь і за Ваші запитання. Вони змусили мене ще раз замислитися над тим, що саме відбувається зі мною в такі моменти. Так, я дійсно думаю, що основа моєї реакці»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 43 хвилини тому: «Доброго вечора! Оскільки колеги вже висловили багато корисного та правильного, я спробую зосередитися на тому, що може бути, на мою думку, основним у відповіді на Ваші питання. »
Питання від: nik92d Вік: 20

Відчуття наче я помираю

У мене упадок сил, я прокидаюсь з величезною втомою, усе поступово стає байдужим, я розмірковую щодо смерті
Іноді сил взагалі немає щоб піднятись
Я дуже втомилася жити і хочу це все закінчити
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Краща відповідь
Марія Радченко — психолог
Марія Радченко психолог
Дніпро ·
Співчуваю Вашому стану. Суїцидальні думки часто є ознакою депресії, терапія якої потребує комплексного підходу: медикаментозного лікування у психіатра та психотерапії з психологом або психотерапевтом. Антидепресанти допомагають налагодити обмін серотоніну в мозку (це тривалий процес, але дієвий), а психотерапія допомагає вирішувати внутрішні конфлікти та життєві проблеми, що спричинили депресію (це теж не швидко, але повинно допомогти).

Перш за все, хочу сказати, що Вам необхідно якмога скоріше звернутися по допомогу до лікаря-психіатра до психоневрологічного диспансера Вашого населеного пункта або області. Необхідно прийти з паспортом до реєстратури і зробити собі картку, а потім Вас запишуть і запросять до кабінету психіатра, лікар Вас розпитає про фізичний і психічний стан, можливо проведе з Вами певні психодіагностичні тести, поставить діагноз і випише медикаментозне лікування. На облік Вас не поставлять, по зараз не існує такого поняття, примусово в лікарню не покладуть, бо це робиться тільки якщо людина небезпечна для себе або оточуючих. Напрямок від сімейного лікаря до психіатра не потрібен, можна одразу їхати до ПНД.
Якщо нема змоги відвідати психіатра фізично, то зараз є психіатри, які працюють дистанційно. Запис до психотерапевта, якщо є така змога, теж зайвим не буде.

А тут, на форумі, Ви можете розповісти, що зараз відбувається у Вашому житті, через що Вам хочеться померти? Як давно такий стан триває, і після яких подій він почався?

Відредаговано автором 24-10-2023 01:15:13

...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 353527 для Марія Радченко

Дякую вам за таку швидку відповідь і детальний опис дій.
Такі думки переслідують мене довгий час, але напевно найяскравіше це все почало проявлятись з весни 23-року
Подій які б могли вплинути на мене немає, принаймні я їх не можу згадати

(у мене в цей період дуже погіршилась пам'ять та уважність, можу забути те що мені говорили декілька хвилин тому)

Я не бачу сенсу жити далі, тому що усі дії які я роблю втратили для мене будь-яку значимість, а радісні почуття стали виснажуючим тягарем.

Хобі яке давало мені стимул перестало приносити мені задоволення, воно мене лише пригнічує(але й відмовитись не хочу так як воно щиро мені важливе)

Навчаюсь я на професію яку вибрала мені мати, я боролась за улюблений фах але мене було проігноровано
І тепер ненависна спеціальність і відчуття обов'язку ще більше пригнічує мій стан

Я порожнє місце, просто натурально мене і мого слова не існує ні для кого
Я нічого не досягла і нічого не умію

Я реально нуль і навіщо такій як я жити
Марія Радченко — психолог
Марія Радченко психолог
Дніпро ·
цитата:
Я не бачу сенсу жити далі, тому що усі дії які я роблю втратили для мене будь-яку значимість, а радісні почуття стали виснажуючим тягарем.

Це і є симптоми клінічної депресії, психіатр повинен тут допомогти.

цитата:
Хобі яке давало мені стимул перестало приносити мені задоволення, воно мене лише пригнічує(але й відмовитись не хочу так як воно щиро мені важливе)
Навчаюсь я на професію яку вибрала мені мати, я боролась за улюблений фах але мене було проігноровано
І тепер ненависна спеціальність і відчуття обов'язку ще більше пригнічує мій стан

Яке це хобі, якщо не секрет?
На яку професію Ви навчалися, і де хотіли б навчатися натомість? Чи підходять Вам такі варіанти, як перевестися на іншу спеціальність чи забрати документи і поступити в інше місце на перший курс? Які у Вас зараз стосунки з мамою? І чи є у Вас близькі люди, з якими Ви можете обговорювати свої переживання?

Ви нікому не зобов'язані жити тим життям, яке собі не обирали. Іноді суїцидальні думки свідчать не про небажання жити взагалі, а про небажання жити ТАК, як живете зараз. Аое після звернення по допомогу до фахівців, у Вас з'явиться можливість розглянути варіанти, як з цієї ситуації з ненависною спеціальністю і відсутністю сенсу життя можна виплутатися.
Депресія Вас обманює, кажучи, що Ви не варті того, щоб жити. Ми живемо не тому, що заслужили або не заслужили цього, а просто тому, що так сталося, це не добре і не погано саме по собі. Ви молода людина, яка тільки починає свій дорослий життєвий шлях, тому справа не в тому, що Ви нічого не вмієте, а в тому. що Ви багато чому навчаєтесь. В будь-якому віці, впродовж всього життя, людина навчається на власному досвіді. І цей досаід не обмежується унівенситетськими стінами, він поширюється на все наше життя. Воно буває складним і часом нестерпним, але важливо пам'ятати, що такі періоди - тимчасові, вони рано чи пізно минуть, і за ними почнеться щось нове.
...
Нора Маркман — психолог
Нора Маркман психолог
Київ ·
Вітаю. Дуже співчуваю вам. І я погоджуюся з колегою, те, що ви описуєте це ознаки серьозної депресії. Шукати сенси або приймати якісь доленосні рішення у такому стані - це насправді хибно. Це як важкий біль - все звужується навколо місця де болить, і здається що іншого світу мов би не існує. Але ж це звужена і хибна картина всесвіту? Це як криве дзеркало, замість панорами. Дуже добре що ви шукаєте поради або шлях звідти. Зовсім не є нормою проживати щось подібне. Це хвороба нервової системи, і лікування існує. Важливо щоб ви звернулись до психіатра або невролога щоб подолати основні клінічні прояви і звісно в ідеалі - знайшли психотерапевта який допоможе вам як уникнути в майбутньому повторних страждань. Сил вам і терпіння.
Ірина Миколенко — психолог
Полтава ·
Доброе Утро!

У меня вопрос - а отношения с мамой у вас какие? ( можно более подробно описать?)
Она всегда за вас все решала - еще с детства?
И вы ее во всем слушаетесь? Не можете отказать?
Она давит на вас своим характером?
Судя по о писаному вами - вы не живете своей жизнью... своими желаниями!
И отсюда и депрессия - и усталость от жизни.
И угасание интереса ко всему, даже к приятному и интересному.
Вам надо начать жить истинно своими желаниями!
А для этого надо услышать саму себя! ( не маму или папу. И не ваше окружение)
А себя!
Как бы вы хотели жить? ( вот если забыть про усталость и разочарование в себе, в жизни)
Вот если представить, что вам дается шанс жить вообще новой жизнью - какой бы она была?
Какой вы ее видите?
цитата:
Я реально нуль і навіщо такій як я жити

Вибачте, але я не можу з цим погодитись(!)
Такими словами про людину може промовляти лише її хворобливий стан. До речі, тимчасовий стан, щоби Ви знали і зважали на це.

цитата:
У мене упадок сил, я прокидаюсь з величезною втомою, усе поступово стає байдужим, я розмірковую щодо смерті
Іноді сил взагалі немає щоб піднятись

Співчуваю Вам і прошу дослухатись до моїх слів. Насправді Ви ще не жили, на жаль. Ви старанно відігравали роль, призначену мамою. Тобто не свою. А от тепер ця роль себе повністю вичерпала. Через те відчуваєте шалену втому і виснаження... бо іншого способу бути в цьому світі ще не знайшли. Однак, я упевнений, що знайдете. Не одразу. Згодом, поступово.

Найперше - потрібно звернутись до лікаря невролога або психіатра. Виговоритись і отримати призначення ефективних ліків, які допоможуть відновити душевну рівновагу.
А потім почати співпрацювати з психологом. Разом з ним пройдете шлях крізь темряву до сонячного світла))
...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?