Ментальне здоров'я зруйноване війною

Question

Доброго дня. Слава Україні. Завчасно величезне дякую всім, хто відгукнеться. 

Я ніколи не була взірцем здорової психіки, але повномасштабне вторгення добило мене остаточно, і чим далі, тим гірше. Мені немає з ким порадитись і почути, хто ще як переживає цей непростий період, тому змушена написати сюди. Зараз я на грані. Останні політичні новини та ситуація на фронті, бездіяльність влади мене добивають. Я кожного дня бачу новини про загиблих наших громадян, жахливі умови, страшні смерті та катування наших доблесних воїнів, страждання тварин, викрадені діти, те що проживають наші люди на окупованих територіях... Список можна продовжувати довго. НЕ читати і зарити голову в пісок - також не варіант, це позиція безвідповідальної сволоти. Але як з усим цим жити? 
Кожного дня я переживаю екзистенційну кризу, бачачи що ніякої справедливості і закономірності в житті насправді не існує. Що немає на що сподіватись, що немає ніякої вищої сили, на яку можна було б покластися. Що винні насправді не будуть покарані. Що немає звідки чекати допомоги. Остаточно добиває власне безсилля над ситуацією. Я роблю все що можу на своєму рівні - підтримую волонтерів чим можу, доначу кожного місяця всі вільні кошти на допомогу армії. Але полегшення від цього вистачає максимум на день, далі знову почуваюсь жахливо, безкорисним сміттям. Я не знаю що буде далі і чи існуватиме взагалі наша держава через N років. На фоні всього вищеперерахованого я плачу майже кожного дня, я сплю якнайдовше, бо просто не хочу існувати, а сон - це найближчий стан до смерті без суїциду. Я часто фантазую про те, щоб видерти собі очі, або порізати лезом руки. Поки що не заради самогубства, а просто щоб відволіктися від морального болю на фізичний. До війни я була творчою і активною людиною, зараз для цього всього просто ніде взяти ні сил, ні бажання. Я також захоплювалась психологією, тому в курсі щодо багатьох психологічних технік боротьби зі стресом. Проте вони у мене викликають лише скепсіс і роздратування, адже від того що я вестиму щоденник чи медитуватиму, оточуюча реальність не зміниться аж ніяк, а навчити себе легше сприймати вбивства та страждання трохи важче, ніж розрив стосунків з бойфрендом. 
Сподіваюсь не прозвучу знецінююче, але дуже важко зараз не просякнути цинізмом та черствістю. Не знаю навіть, чи можна мені тут чимось допомогти, але виговоритись вже краще ніж нічого. Без надії сподіваюсь 
Ще раз всім дякую, З повагою

Алла Григорівна Веленко · Accepted Answer

Доброго вечора Василиса.
Героям слава!
Зараз важко всім, хто хоча б трошки вміє мислити. І цей світ, дійсно, дуже несправедливий, якщо... Якщо сприймати все, що відбувається лише з позиції одного людського життя... А це вже питання, насправді, світогляду особистості...
Ви, на скільки я зрозуміла, людина творча. А таким людям властиве дуже тонке відчуття всього, що відбувається. Особливо зараз, коли все переповнене стражданнями та невтішними новинами. І, зачасти, порятунок знаходиться саме у вмінні свої страждання перевести у творчі наробки щоб виплюснути свій біль. Як давно Ви не займалися творчістю? 
Окрім того, бажання собі зашкодити, вирвати очі, порізати руки - це такий собі, на мою думку, прояв прихованої агресії до себе. Можливо - підсвідома помста за щось, або неприйняття чогось в собі... І, як на мене, ця агресія давнішня, просто зараз проявилася під тиском безкінечних стресів. У Вас були такі бажання до війни? І з якого віку, якщо були, Ви їх пам'ятаєте?
Так, наше життя дуже складне. І воно тим болючіше, чим менше у нас є знань, як воно побудоване, який основний сенс життя і що ми можемо, насправді, зробити, коли всі зовнішні можливості та ресурси вичерпані...
Знаєте, можу сказати Вам одне. Нерідко, саме такі стани відчаю, як у Вас зараз, підштовхують людину до дуже серйозних внутрішніх трансформацій, які повністю міняють сенси та і якість самого життя за будь яких зовнішніх умов, як це не дивно... Відредаговано автором 08-12-2023 20:58:08

Алла Володимирівна Романенко · Answer

Василіса, співчуваю. Проте хочеться зупинити вас у вашій поведінці, де ви самі себе добиваєте. 
Війна також має багато позитиву, бо люди об’єднуються, підтримують та роблять героїчні вчинки. У війни є свої дари, не дивлячись на весь негатив. Подумайте за що ви вже вдячні і що ще маєте. І головне ви маєте себе&#10084; Пропоную вам обмежити перегляд новин, думаю, що ви чутлива і все сильно до серця сприймаєте. Але користі на жаль це не приносить. Перш ніж рятувати когось треба врятувати себе. Читаючи ваш текст, відчуваю знецінення та розчарування, яким ви переповнені. Дуже шкода всіх і посипати голову пеплом можна, але треба жити теперішнім. Я не знаю, що чекає нас в майбутньому, але я можу сьогодні турбуватись про себе і про когось в міру своїх можливостей. І це мій вибір. Я пропоную вам зараз потурбуватись про себе. Ви себе довели вже… вам потрібно змінити це на турботливу хвилю самовідношення. Рекомендую також роботу з психологом, де можна буде поділитись своїми переживаннями та звільнитись від них. Ми ж ходимо в душ, щоб очиститись, так потрібно робити і з душею. Відредаговано автором 08-12-2023 13:55:47

Ольга Владимировна Головченко · Answer

Добрый день, Василиса!
[quote]Я ніколи не була взірцем здорової психіки, але повномасштабне вторгення добило мене остаточно, і чим далі, тим гірше. [/quote]
Вы пишите, что у Вас были проблемы с психикой и до войны. Скажите, что Вы имели ввиду? Что тогда происходило в  Вашей жизни? Бывает так, что во время войны или каких-то кризисных событий в жизни, наши прошлые травмы оостря[quote]НЕ читати і зарити голову в пісок - також не варіант, це позиція безвідповідальної сволоти.[/quote]
ются.
Я думаю, что в данном случае Вам нужно позаботиться о себе так же и ограничить доступ к информации, иначе это Вас разрушает. Вам нужно оставлять время и на жизнь. Возможно, то что Вы так сильно погружаетесь в войну, то это Вам тоже для чего-то нужно и это можно рассматривать как избегание от жизни. Вы можете помогать какое-то время, но другое время Вам нужно потратить на восстановление своих сил.
[quote]я сплю якнайдовше, бо просто не хочу існувати, а сон - це найближчий стан до смерті без суїциду. [/quote]
Сон помогает нам восстановить наши силы, но в Вашем случае это выглядит как уход от реальной жизни.

[quote]Я також захоплювалась психологією, тому в курсі щодо багатьох психологічних технік боротьби зі стресом. Проте вони у мене викликають лише скепсіс і роздратування, адже від того що я вестиму щоденник чи медитуватиму, оточуюча реальність не зміниться аж ніяк, а навчити себе легше сприймати вбивства та страждання трохи важче, ніж розрив стосунків з бойфрендом.
Сподіваюсь не прозвучу знецінююче, але дуже важко зараз не просякнути цинізмом та черствістю. Не знаю навіть, чи можна мені тут чимось допомогти, але виговоритись вже краще ніж нічого. Без надії сподіваюсь
Ще раз всім дякую,[/quote]
Каждый человек по разному справляется со своими переживаниями. Работа со специалистом помогает Вам справиться с Вашим состоянием быстрее. Техник в Вашем случае не достаточно, а нужно присутствие живого человека, который Вам сможет профессионально помочь. 
Какую помощь Вы хотите получить сейчас от специалистов? Постарайтесь сформулировать свой вопрос? Вы так же можете обратиться к врачу за консультацией, который сможет Вас поддержать медикаментозно

Валентина Михайловна Жемчужникова · Answer

Какие проблемы у вас были до войны?
В стране, как и в мире, есть много несправедливости и в этом много бессилия. Но у человека есть своя жизнь еще, которую она контролирует и выбирает, какой она будет. Еще есть близкие и родные и тот маленький мирок, который с ними можно создать. И это тот ресурс и опора, на которую можно опираться.
И тут вопрос, как у вас обстоят дела с вашими близкими, с тем, что вы можете контролировать?
Что я еще заметила относительно того, как люди сейчас реагируют. Есть условно две категории людей сейчас. Одна группа это те, кто считает, что война-войной, а жизнь продолжается и старается радовать себя чем-то (по мере своих возможностей), кто переосмыслил ценность сегодняшнего дня и выбирает жить и радоваться тому, что есть сейчас, а не жить ожиданием. Вторая группа это те, кто живет по принципу "неначасі" и все откладывает до победы. Предположу, что много в этом установок про стыд и чувство вины, что ты можешь радоваться и чего-то хотеть, когда другим плохо. И вот у этой группы второй оооочень огромные шансы получить психические проблемы, потому что невозможно все время вариться в стрессе, страхе, стыде, вине и тп чувствах. Это гробит и психологическое и физическое здоровье. Плюс такие люди очень агрессирует на первую группу, пытаясь навесить на них чувство вины и стыда, с которым сами не справляются.
В связи с чем вопрос, к какой группе вы принадлежите?
Позволяете ли себе какие-то маленькие радости, удовольствия или жизнь на паузе?

Вы правы относительно техник по борьбе со стрессом. Потому что в вашем случае нужна психотерапия. А техники сейчас это как подорожник приложить вместо операции

Тетяна Артеменко · Answer

Василіса, прочитала вашу сповідь, співчуваю Вам. Ніхто з нас не знає, коли і як закінчиться війна і людські страждання. Можливо, пройде ще не один десяток років. Можливо, нас як держави навіть не стане, як Ви пишете. І що? Життя-то триває. Несправедливе, болюче, руйнівне. Але триває. Для мене важливою є така екзистенційна даність, як гідність людини. В найгіршій ситуації можна зайняти позицію опертя на власну гідність. Що би зі мною не робили, я завжди буду свідома того, що я людина. І я буду шукати сили усіма можливими способами. Вважаю, поки б"ється серце, голова повинна триматись гордо, а ноги мають топтати якусь стежку. Нехай навіть це стежка в нікуди. Важливим є шлях і рух

Ирина Константиновна Зубиашвили · Answer

Василіса, на жаль, погані новини стали частиною нашого життя. Читати їх чи ні – наш вибір. Нині новини в Ізраїлі є частиною концепції безпеки. Якщо ти їх не читаєш, не знаєш, що відбувається.
Наразі йдуть дві великі війни і на них багато загиблих, дуже багато страшних новин. І іноді люди не можуть зупинитися – читають та читають. 
Це страшна вирва. І це те місце, де треба розпочати зупинятися. Дивіться на назву новин, якщо ви бачите на початку статті або ролика, що це щось дуже страшне або щось про загиблих, і ви зараз це не в змозі винести – краще не читайте і не дивіться такі новини. Легше нікому від ваших мук не буде.
Так, на жаль, ми нічим не можемо допомогти, і це дуже важко переживати почуття безсилля. В першу чергу, треба самому собі сказати : "Мені важко відчувати безсилля, я злюся на себе".
Ви цікавитеся психологією і, напевно, знаєте. що у нас є частина особистості - "дорослий".
З ним можна вести внутрішній діалог. Наприклад, "Якщо я зараз буду переживати до нервового зриву, то легше від цього нікому не буде. А якщо я буду здорова, то я можу зробити більше".
 Почитайте історію Віктора Франкла, який вижив у концтаборі. .Він писав, що у таборах смерті виживали ті, хто чистив зуби. Ми не концтаборі, але шанс зберегти психічне здоров'я вищий у тих, хто фарбує нігті та стежить за собою та своїм здоров'ям.
Плюс можна щось робити руками. У цей час організм починає працювати по-іншому, напруга зменшується і стрес стає менше.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Ментальне здоров'я зруйноване війною

Відповіді психологів