Доброго вечора Владиславо!
Дитячий біль - найсильніший. Тому що потрібна опора в житті, яку можуть дати лише батьки. Але те, що приносило страждання, насправді, разом з нанесеними дитячими травмами, зробили Вас сильнішою та мудрішою за багатьох Ваших однолітків. Інакше, у 20 років Ви не змогли б усвідомити, що жити з образами та будувати подальше життя просто неможливо.
У таких питаннях, насправді, найважливіше - це внутрішнє прийняття того, що вже сталося, як життєвого сценарію написаного саме для Вас.. бо нічого випадкового не буває у цьому світі...
До того ж, найбільша омана, вважати, що "пробачити" - дорівнює "близьке спілкування"... Батьки дають можливість через себе нам прийти у цей світ, але далеко не завжди вони є нам близькими по духу людьми...
Вони - певний каталізатор, за допомогою якого, ми можемо краще усвідомити сенс свого життя, зрозуміти себе, і навчитися не ідеалізувати ніколи стосунки, ставши раз і назавжди самодостатніми (це не самостійними, аж ніяк, це зовсім інше). Проходячи через такі випробовування, зачасти, людина яка знайшла в собі сили розібратися в собі, отримує можливість на надзвичайний поштовх до руху вперед... А Ви зможете, немає ніякого сумніву в цьому, бо Ви дуже мудра людина... Всі дитячі образи залишаються на рівні підсвідомості до моменту, поки ми не станемо достатньо сильними, щоб з ними зустрітися... Насправді, набагато страшніше з ними жити, аніж їх пропрацювати і відчути велике полегшення. Бо образи - це блоки, які перекривають життєву енергію і не дають рухатися вперед. Особливо, образи на батьків...
Відредаговано автором 20-12-2023 17:45:25