Чому переживаю як втрату

↩ Реакція на відповідь № 357669 для Павел Леонидович

З батьком були ніби близькі стосунки, багато уваги і спілкування, але він гнівався, якщо йому перечити в чомусь і відсторонювався в такі моменти. З мамою доволі далекі стосунки взагалі були, вона була відстороненою, строгою майже завжди, з нею було страшно заговорити, але піклувалась в тому плані що заробляла, готувала, прибирала.

Щиро дякую за ваші відповіді❤️

↩ Реакція на відповідь № 357701 для Владимир Анатольевич

Ви праві, я думаю що і те, і те.

Перш за все ця ситуація підсвітила мені те, що я в стосунках з чоловіком не почуваюся в безпеці, не почуваюся захищеною, та очікую якоїсь загрози у випадку якщо розкриються якісь нюанси минулого. Оце моє першочергове бажання — щоб мені було безпечно, в стосунках чи без.

Я не відчуваю себе суперкоханою і далеко не зовсім задоволена стосунками, це теж важливий момент. В нинішніх стосунках мені бракує буквально всього — спілкування як особистості з особистістю, спільних планів, підтримки, довіри, уваги, взаємозацікавленості, домовленостей, співпраці, сексу, задоволення.
Відверто кажучи, неодноразово пригадувала моменти взаємодії з колишнім, та думала що в мене там були справді почуття, там було цікаве спілкування, але все ж це були короткочасні спалахи, і через це не розуміння чи це було по-справжньому. Та зараз коли я заспокоїлась і відійшла від дитячого сприйняття, і дивлячись на колишнього як доросла жінка, я готова почути і прийняти те що він декларує — він говорив що почуттів до мене немає, стосунків зі мною не хоче, що в нього до мене тільки потреба сексу. Тобто я готова прийняти, почути його слова, навіть якщо зважаючи на його дії я припускаю інше (але узгодити його слова і дії — це не моя робота, тому моя справа чути слова як декларацію свідомого вибору іншої людини), відмовитися і відпустити, тому що голий секс мені ніколи і не був цікавим, просто раніше в мене були ілюзії і фантазії що може бути якесь продовження, що є почуття, що можуть бути стосунки. З дитячого сприйняття одразу сукупність тих фактів що він заявив що немає почуттів, не хоче зі мною стосунків, і заблокував після моєї відмови від сексу — це все мене сильно зачіпало (навіть при тому що по великому рахунку я не потребувала від нього ні сексу, ні почуттів, ні стосунків, ні його появи в моєму сьогоднішньому житті). Мені б розібратися зі стосунками з чоловіком і з собою самою, що я хочу і як це зробити.

Також помітила що в мене невчасно "увімкнулась" дитяча позиція в момент коли колишній написав — виник якийсь страх, сором, почуття провини, ніби мене притисли до стінки, тому я почала якесь спілкування, щось пояснювати, виправдовуватися, говорити про свої хвилювання, почуття, емоції, думки, а далі трохи розслабившись і фліртувати... З дорослої позиції я могла б одразу почути що йому від мене потрібно та одразу виставити межі без цього всього... Напевно це через голод до уваги, спілкування, відчуття потрібності, прагнення почути що щось змінилося і якогось разу все буде по-іншому. Але щоб було по-іншому не потрібно чекати від когось якогось чуда, це моя робота.