Допоможіть розібратися в стосунках з чоловіком...

Після 11 років сумісного життя я не хочу бути з цією людиною. Я втомилася від бідності. Від того, що в останні роки почав кричати, зривати гнів на мені. Останній рік я з дитиною за кордоном. Знайшла роботу, нам удвох вистачає. Живемо, краще, ніж утрьох було, хоча працювали обоє. Коли я йому кажу, що не хочу повертатися до того що було, він каже, що виходить, я прикидалася весь цей час, і ніколи його не кохала... Бо коли починали жити разом, то я знала, що заробляє не багато. Що полюбляє пиво. Що не хоче офіційно розписатися, бо ми ж кохаємо один одного, навіщо це потрібно?.. я ж на все це погодилась, а тут раптом, що сталося?.. мені його дуже шкода... Каже, що кохає, сумує. Потім починає кричати, як я могла так з ним вчинити... що я не можу зараз, під час війни його покинути, це підлість.. Потім вибачається. Мені дуже важко... Я і його розумію, але я хочу спокійно жити, а не чекати, коли наступного разу.. ну ви зрозуміли. В мене таке враження, ніби в мене ще одна дитина, тільки агресивна. Каже, що я нічого не розумію, і ми створені один для одного. І гроші не головне, як же ж почуття? Я втомилася. В мене ніби тягар на плечах. Як так, я ж дійсно кохала його... Виходить, я насправді корисна така?..