Чоловік абюзер

Доброго дня, Вікторіє!

Чоловік одразу себе поводив аб'юзивно, чи він приховував свої недоліки на початку відносин? Що Вам сподобалось саме в цьому чоловікові?

Скільки часу ви разом, чи є у вас діти? Як давно помітили, що Ви нещасливі в шлюбі, і чи думали про розлучення?

І що буде, якщо Ви перші заберете машину і побажаєте гарного дня? )

Зрозуміло.

Тобто, чоловік в цілому людина харизматична і легка на підйом, але легко ображається і схильна до маніпуляцій, плюс байдужа до Вашої дитини від першого шлюбу.
А через що розпався Ваш перший шлюб?

Те, що Вам важко взяти свою власну машину і кудись на ній поїхати, говорить про те, що Вам в принципі складно відстоювати свої кордони. Які у Вас були відносини з батьками? Чи були вони авторитарними, чи було складно якось сперечатись з ними, доводити свою точку зору? Чи маніпулювали у Вашій батьківській сім'ї Вами і одне одним, коли треба було отримати потрібну реакцію?

Доброго дня, Вікторіє!

Допоможіть розібратись

Розібратись в тонкощах аб'юзу чи в чому?

Маю відчуття, що чоловіку на мене байдуже або мені просто вилізли на голову.

Та ні(!) Це Ви дозволили йому вилізти на голову. Відчуваєте, як починає проступати питання Вашої відповідальності за все, що відбувається з Вами?
А чим дозволили вилізти? Ось цим

лізу зі шкіри,щоб йому було комфорно та легко

Навіщо над собою ТАК знущатись? Щоби що у відповідь отримати?

І ось ще одна ознака особистісної слабкості

зранку знову забирає моє авто (яке мені більше потрібне,до речі)

Для чого дозволяєте чоловікові брати не його, а Ваше?

Я завжди велась на це аби в домі був спокій

Не можу не спитати, хто Вас змушує придушувати свої емоції, свою здорову агресію, аби не сталося конфлікту?
Чого боїтесь одразу доносити партнерові свої думки і бажання, говорити про те, що викликає невдоволення, і просити зробити щось для Вас важливе?

Вікторіє, в стосунках завжди присутні двоє.
І саме двоє формують те, що є між ними.
НЕ він .
А ви обоє.

При цьому, можливо, навіть Ви "перша почали ".
Своєю відсутністю реакції на неприпустиме, щоб не було конфліктів.
Це ДУЖЕ важливий сигнал в стосунках, який означає "зі мною так можна".
Виходячи з написаного Вами , з Вами "можна":
- не забезпечувати Вас і вашу дитину.
- не допомагати, коли Вам погано.
- не мати стосунків з вашою дитиною.
- не вибачатись.
- користуватись вашою машиною, незважаючи на те, що Вам вона потрібна.
- користуватись Вами, як домогосподаркою.

Дозволи на все це надали саме Ви.

Чи Ви так відчуваєте поняття "сім'я", "стосунки"?

Чи таких стосунків для себе і своєї дитини хотіли б?

Питання: В чому тоді ви сім'я?

Відредаговано автором 23-02-2024 13:08:16

Якщо в батьківській родині все було так тяжко, що Ви звикли жертвувати своїм комфортом заради того, аби все було спокійно хоч іноді, то Вам потрібна тривала індивідуальна психотерапія, щоб усе це опрацювати. Адже той механізм, який допомагав Вам вижити в дитинстві, наразі працює проти Вас і дає чоловіку необмежене поле для маніпулювання Вами.

Доброго дня!

Ваш чоловік гарно влаштувався за ваш рахунок. Ігнорування дитини вашоі свідчить, що є лише одна «дитинка» в середовищі, тобто він. Нащо вам це все? Ваш чоловік зеркалить вам і відношення до себе, ви чекаєте і надієтись, що гарним відношенням до нього заслужите собі милість? Засмучу, тут такого не буде. Йому зручно і приємно, коли ви його обслуговуєте.

Ви ігноруєте конфлікт і його уникаєте. Жити щасливо - це проживати кризи, конфлікти в тому числі. Цього досвіду у вас не було в батьківській родині, як наслідок - ви маєте паразита. Бо тут не відношення, а функціональні стосунки, коли ви - просто об’єкт для задоволення потреб і відповідно перед ним не вибачаються, а лише користуються…

Це треба пропрацювати в довготривалій регулярній психотерапії. Нові нейронні зв’язки формуються не швидко і тільки після того, як руйнуються старі.

Я бажаю вам відродити любляче відношення до себе! Тільки ви визначаєте як з вами можна чи не можна! Навіть якщо комусь це не подобається, ви маєте право на своє життя! Вашій дитині також потрібна інша модель батьківських та чоловічо-жіночих стосунків.

Відредаговано автором 23-02-2024 13:33:04

Шкода, що модель, сформована в дитинстві, керує Вами і тепер.

Але "хороша новина" в тому, що Ви в змозі це припинити.
Саме Ви.
Не чоловік.
Адже тільки Вам вирішувати яким буде ваше Життя.

Ви стільки вкладаєте в ці стосунки, наступаючи на Себе.
Чоловік знецінює та зневажає Вас.
Вам потрібно навчитись поважати Себе.
Хоча, судячи з написаного Вами, чоловік не почне поважати Вас навіть після того, як Ви станете.
Здається, така опція, як повага, не включена в його "комплектацію".
Скоріш він знайде іншу зручну, якою можна користуватись.

Розумію, що зараз може Вам здатись дивним повірити в те, що може бути геть інакше.
Але це дійсно так, просто треба опрацювати певні свої внутрішні установки та віднайти новий для себе спосіб взаємодії.
А це абсолютно реально, адже Ви вже помітили, що "щось не так", отже Ви почали себе чути.

Вам важливо пам'ятати, що Ви- молода, розумна, здатна забезпечити себе і свою дитину жінка, яка має розуміння що таке турбота, взаємність та повага.
Але Ви гідні бути щасливою НЕ тому, що маєте чудові якості, а просто ПО ПРАВУ НАРОДЖЕННЯ.
Вам НЕ треба заслуговувати нічого.
Ну, а нести відповідальність Ви і так вмієте.
Вірте в Себе.

Зараз моя основна мета,щоб в домі був спокій (іноді навіть здається,що будь якою ціною).

Я вбачаю так, що це бажання тієї налякої дитини, яку доросла частина Вас називає метою(!)

Також я хочу щоб в домі всі були щасливими.

Щасливими за ВАШ рахунок(!)
Це, насправді, про жертовність. Тобто принесення себе в жертву. Написав для більш рельєфного відчуття.

Так, десь тут питання чи щаслива я але загалом так

Дитина всередині Вас, можливо, щаслива. Однак ДОРОСЛА частина, ймовірно, НІ, адже уявлення про щастя виглядає якимось куцим, обмеженим і навіть жалюгідним. Не Ви, а уявлення.

Відредаговано автором 23-02-2024 15:45:39

Добрий день.

Якщо коротко враження ніби лізу зі шкіри,щоб йому було комфорно та легко

Навіщо ви це робите, які у вас мотиви лізти зі шкіри, заради комфорта чоловіка? Щоб що?

Допоможіть розібратись

З чим саме ви хочете розібратися?

Вікторія, схоже Ви зв'язалися з нарцисичним чоловіком, схильним до психологічних маніпуляцій почуттями - і мабуть недарма, бо були психологічно травмовані схожим чином в дитинстві батьками. І доки цей хворобливий досвід не пропрацювати з психологом - він буде заважати будувати щось по-справжньому здорове і у відносинах. Та і якість життя при цьому буде сильно страждати, бо не вистачає найголовнішого - почуття САМОЦІННОСТІ.

Доброго вечора Вікторіє.
Перечитала декілька разів Ваші коментарі, та коментарі своїх колег - багато гарних порад з їх боку. Тому, щоб не повторюватися, спробую зосередитися на головному.
Ми всі народжуємося в сім'ях, які живуть по своїм правилам. І ці самі правила, поведінкові моделі, засвоюємо, навіть не здогадуючись про них, у вигляді певних установок. А коли дорослішаємо, не можемо зрозуміти, чому створюємо пари з певними чоловіками. Тобто, наша підсвідомість керує нашим життям, створюючи певні ситуації, події та сімейні сценарії.
Ви правильно підмітили, сказавши, що Ваш другий чоловік поводить себе інколи як аб'юзер, але при цьому, навіть не помічаєте, що поводите себе з ним як "жертва": "Якщо коротко враження ніби лізу зі шкіри,щоб йому було комфорно та легко, а він щоразу чимось незадоволений і з останнього взагалі прагне розвинути в мені почуття провини"... "Жертва" завжди "притягує" до себе аб'юзера. І навпаки...
Сімейні стосунки створені таким чином, що в них наші близькі лише "відзеркалюють" нас глибинних. І на мою думку, Ваші стосунки з чоловіками - це прояв саме взаємозалежних стосунків. В яких, як це не дивно, але ролі можуть мінятися на протилежні.
От Ви пишете, що попередній чоловік завжди просив вибачення перший сам. Тобто, швидше за все, в ТИХ стосунках, роль латентної "жертви" відігравав саме він... А в ЦИХ - вже Ви.
Насправді, перебуваючи в системі "жертва-аб'юзер", ми зречені "бігати по колу" , постійно міняючись ролями, ображаючись та звинувачуючи один одного. І найперший приклад таких стосунків Ви пізнали ще в дитинстві через своїх батьків... Що робити?
Єдиний вихід - це почати індивідуальну глибинну трансформаційну роботу. Бо як би нам не хотілося, але змінювати ми можемо лише самі себе. І вже через себе, змінювати поступово своїх коханих людей. Щоб вийшовши за межі системи, стати самодостатньою особистістю (не плутати з самостійністю, бо те, що Ви з дитиною живете фінансово незалежно від чоловіка не є, як це не дивно, ознакою Вашої внутрішньої стабільності, гармонії та рівноваги, а швидше за все, є ще одним проявом дисгармонії в стосунках). Тоді, як самодостатня людина здатна вибудовувати гармонічні взаємини відповідно своєї природи - жінка може почуватися по справжньому щасливою лише тоді, коли почуває себе поруч з чоловіком захищеною у всіх сферах свого життя.

Відредаговано автором 24-02-2024 17:56:27