Війна довела мене, я боюсь жити.

Добрий ранок. Співчуваю вам, це дуже болісно читати,що чоловік не чутливий до вашого страху. Ви можете самі з дитиною взяти і виїхати звідти?

У нас є дитина, я кажу ми можемо померти, а він а що ті два роки не могли?

Відчувати страх і жахіття в таких обставинах цілком нормально. Хочеться вас обійняти.

Хочу додати що не отримую від чоловіка підтримку бо він каже що я ненормальна,каже що поїхала головою що так боюся..

Доброго ранку!
Наразі всі люди в Україні переживають стресові ситуації.
Страх – це нормально. Це наша відповідь на можливу загрозу. Не бійтеся боятися, але робити треба так, щоб страх працював на нас, а не проти.
Не блокуйте емоції. Це допоможе розвантажити психіку та запобігти емоційним зривам. Емоції виводять почуття зі свідомості та підсвідомості. Смійся, плач, кричи, радуйся, коли хочеш.
Напишіть мені, я подарую Вам медитацію-оберіг.

Я почала боятися

Боятися це НОРМАЛЬНО.
Погано коли страх бере верх над нами!
І тут вам варто звернутися до психолога , хоча б онлайн і проконсультуваися з цього приводу, та пропрацювати свої страхи які беруть верх над вами.

мені соромно через нього що я боюсь, він тисне на мене.

А от соромитися свого страху не варто.ДОЗВОЛЯЙТЕ собі боятися без всякого сорому.
Всі НОРМАЛЬНІ люди бояться смерті.
Ви ж не бездушна машина! І в вас є дитина.
Ви за неї боїтеся також І це також нормальне відчуття небезпеки.
В вас спрацьовує інстинкт самозбереження!
Що можна зробити для того щоб зменшити страх?
1)виїхати в село самій в вас мабуть не получиться

я нікому не довіряю, не маю подруг, друзів бо не довіряю людям,

Так, в таких ситуаціях втрачається довіра до людей.
Що робити?
ПОПРОБУЙТЕ молитися і ДОВІРЯТИ Богу!
Пам"ятайте, що Бог з кожним із нас,але не всі ми буваємо відкриті і прихильні до Бога.
Звичайно не все ми можемо змінити і вирішити.
Тому часом у своєму страху і відчаї варто покластися на (ВИЩУ СИЛУ -Бога), Яка з кожним із нас назавжди!
МОЛІТЬСЯ і розказуйте Господу про свої страхи. Розказуйте щиро і не сумнівайтеся.
Він вас почує і ви почуєте полегшення!
Вірю що ви Зможете!
Обіймаю!

Доброго ранку!

Хочется незважаючі ні нащо побажати вам доброго ранку!
Щоб у вас все було добре!
Ви дуже втомилися виснажилися морально психологічно через війну!

1. Вам потрібна допомга психолога - а ліпше психотерапевта.
Тому що можливо, вам потрібні ліки - щоб зняти той стресс - в якому ви так довго знаходитись!
Якщо у вас в Харькові є психологи, то пошукайте - або центри по психолічній допомозі.

2. Ваш чоловік - зовсім по іншому дивиться на вашу ситуацію.
Або він таким і був раніше до вас не чутливим?
Тоді це - свойство характеру.
Або війна його таким зробила - війна всіх змінює.

3. Ви кажете - що ви зовсім самотня...
Це важко...
А родичі у вас є? Спілкуєтесь з ними?

4. Вам потрібно шукати варіант поїхати з міста.
Навіть якщо - чоловік не хоче.
У вас є це право! Самій вирішувати як вам далі жити.
Вам потрібно захистити себе и свою дитину.
Подумайте як ви можете - це організувати.

Сил вам! І бережіть себе!

Всеж подумайте - можливо зможете виїхати.
Якщо залишаєтесь - то тоді скажіть собі - що ви вистоєте! Що Бог збереже вас та вашу Родину!
Частіше собі - це повторюйте.
Тут дуже важливо самого себе тримати в стійкості - та самонастрою.

Можливо вам допоможе - більше спати - сон заспокоює нервову систему ( по можливості звісно)
Також робіть руками щось - по дому - уборка и т д.
Фізична активність знижує стрес. Та негативні думки будуть менше тривожити - коли ділом зайнятий.
Можливо у вас є якесь захоплення - малювання, музика.
Теж буде відволікати вашу увагу.
Спорт - йога - також допоможе - якщо є бажання.
Більше споживайте солодкого - ( але в міру) - знижує тривожність.
Якщо бажаєте, можете мені написати або подзвонити - для консультації ( безкоштовно )
Тримайтесь!
Харків тримайся!

Ви уявляєте страшні картинки. та їх боятися не треба. Те, що ми уявляємо. не справджується.
Я Вам уже писала про медитацію-оберег. Вона допоможе Вам не боятися ракет і реально захистить.

Главная причина состояния:

я нікому не довіряю, не маю подруг, друзів бо не довіряю людям

Добавлю только, что недоверие касается не только людей, но и ЖИЗНИ, ВСЕЛЕННОЙ, БОГУ - а значит не верите и в то, что при любых обстоятельствах о вас позаботятся. Ожидаете только всего самого плохого. Такое воспитание получили:

а мама ще панікує та крутить що сюди зайдуть, буде пекло, ми помремо, нас вб'ють

Очень зависите от маминых установок. И это вторая по важности причина.
И дополнительная, третья причина:

а тепер я думаю що летить в мене, вб'є дитину, моїх улюбленців, мене, уявляю нас під завалами

Необузданное, неконтролируемое воображение. Не умеете им управлять.
Пока все три причины не проработаны - страх никуда не денется. И будет победителем.
Сразу добавлю, что без психолога, самостоятельно, вряд ли справитесь.

Допоможіть хоча б теплим словом, я нікому не довіряю, не маю подруг, друзів бо не довіряю людям, мені страшно поховати рідних, дитину, своїх тваринок яких тримаю.

Добрий вечір. Хотілося б вам допомогти не просто теплим словом, а ділом. Ви описуєте тяжкий стан, тому найголовніше що зараз варто зробити - сходити на консультацію до психіатра, бо схоже на тривожний розлад та депресію. Так як ви продовжуєте знаходитись у травматичній ситуації, тут і мови не іде, що вам полегшає без належної допомоги.
На даний момент для вас є два важливі кроки. Перший - діагностика стану. Другий - належне лікування. Це можуть бути заспокійливі, чи антидепресанти, бо у такому стані ви не здатні мислити належним чином та приймати будь-які рішення. Можливо, якщо спеціаліст діагностує більш легкий стан, допоможе і психотерапія. Коли так довго живеш у стресі, важко залишатись у нормі. Деякі люди здатні із цим справитись і жити далі, а деякі більш схильні до втрати стійкого грунту під ногами. Особливо, якщо нема друзів, підтримки родичів та близьких. Коли ні на кого покластися і нікому вірити.
Ви ж розумієте, що ваша дитина також залежить від вашого стану. І саме зараз, у такий страшний час, тільки спокійна і врівноважена мама може подбати про неї і захистити від найгіршого.
Тримайтеся, і спробуйте попіклуватись про себе самостійно, бо ніхто цього за вас не зробить.

Я вам відповіла та написала свій телефон. Ви можете зв'язатися зі мною по Вайберу

Дуже хочеться підтримати Вас.
Ви 2 роки тримались.
Може це був ваш "запас міцності", який дещо витратився, але не обнулився.
Сильний обстріл тимчасово знесилив ваші захисні механізми, але повірте, можливості людської психіки неймовірні.
Вам добре було б знайти який небудь фонд, їх зараз багато, який дав би можливість Вам кожного дня безкоштовно спілкуватись з фахівцем.
Наприклад, в цій статті я знайшла певні посилання:
https://visitukraine.today/uk/blog/843/psychological-help-for-ukrainians-10-free-resources.
Або ресурс "ти як?":
https://howareu.com/
Можливо, Ви зможете знайти щось інше.
Також можна звернутись до психіатра, адже медикаментозна підтримка може допомогти знизити чутливість нервової системи.

Звісно, що найкраще допомогло б дійсно виїхати, хоча б тимчасово.
Не слухати маму, або інших людей, які тільки погіршують ваш стан.
Заради дитини, якщо важко виїхати заради власної безпеки.
Можливо в західні області, або закордон.
Пам'ятати, що це тимчасово.
Але потрібно.
Хоча й важко.
Можливо з кимось, хто також хоче виїхати, щоб допомагати один одному.

Тримайтеся.
Коли немає за що- тримайтеся за Себе, адже Ви витримали якось цілих 2 роки,
за кожну Мить вашого життя- спів птахів, спілкування з дитиною, взаємодію з домашніми улюбленцями , смачну їжу, вітер, музику- все, що відбувається, і на що можна переключтти свою увагу, щоб не давати влади думкам, що лякають.
Важливо вірити в краще.
Навіть попри те, що може трапитись найгірше.
Адже ми не знаємо майбутнього.
А раптом воно до нас виявиться гарним, а ми весь час провели в страху, не помічаючи тих маленьких радостей, які все одно є поруч.
Тримайтеся.
І не критикуйте себе.
Витримати 2 роки в Харкові- не кожен би взагалі зміг.