Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 9 годин тому: «Ви молодець! І в тому, що дбали про дитину особисто стільки років, і в тому що зараз, не зважаючи на те, як Вам непросто, Ви намагаєтесь дбати про те, як краще для дитини. І це дуж»
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 10 годин тому: «Взагалі-то я не мав би Вам відповідати зараз, тому що не мав би жити. Так, казали лікарі моїй мамі, коли мені було лише 3 тижні від народження. "Медицина безсила, ми зробили все що»
Наталия Горская
Наталия Горская 11 годин тому: «Відповідальність за стосунки лежить на двох. Можливо Ви і робили щось, що не влаштовувало дружину, але що з цим робити- вона прийняла рішення сама, і обрала вона НЕ прояснювати»
Питання від: Аня Вік: 29

Не відчуваю радості

Вітаю ( зараз 2.45 , я в декреті, і зранку мене чекає все ж те, що і вчора, в завтра таке. Я втомилася, втомилася від всього одинакового. Маю донечку 2.6 яка має складний характер, яка не спить в день, і лягає пізно. Ось пишу, тривога звучить, чоловік захворів, і відчуваю, що я захворію.. Бо ломить все тіло. Поруч спить дитина, а в іншій кімнаті чоловік, спить а може і ні. Ми з ним мало спілкуємось. Йому зі мною не цікаво. Приходячи додому він бачить, лише вічно невдоволену втомлену маму. П'ю ліки від депресії, було краще , зараз вже не допомагає ( так ліки я сама собі виписала). В мене є квартира, машина ітд які подарували батьки, батьки дуже допомагають, і чоловік заробляє так, щоб нам хватало якось прожити. Я підробляю онлайн. Але я вночі не можу заснути за потоку думок, я зриваюся на дитину, бо вона постійно хоче уваги, я відчуваю вже з самого ранку втому, не фізичну а морально. Я хочу побути вдома одна, щоб мене ніхто не займав. Я розумію, що в житті в менн все нормально, дитина є, як би до чоловіка найти підхід було б теж ок. Але я не хочу, я нічого не хочу. Я хочу лежати, і щоб мене не займав ніхто. Ще росте вага, мене це дуже засмучує, бо тримаю дієту, і хотілося б випити того пива вечером з рибою, але стримуюсь щоб не набрати більше. Я розумію життя в мене нормальне, і мені потрібно лише змінити ставлення. Як мені вийти з цього стану, адже все що мене радує, воно діє не довго. ( дитину в садок поки не ввідаємо, побути немає кому, чоловік з дитиною без мене не гуляє, в подружки теж дитина тому немає коли їй, з ким подобається спілкуватися вони працюють або немає часу) поїхати кудись без дитини не можу. В мене кожен день одинковий, я рано чекаю ночі, а в ночі ранку. Дякую
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Доброго дня, Аню.

У Ваших словах стільки відчаю і виснаження, що проймає через текст. Ви пишите про те, що "життя нормальне", але слухаючи хочеться сказати, що попри бажані в ньому речі(дитина, чоловік, машина і т.д.) - воно складне. І Вам складно.

Перебувати в декреті, самостійно займаючись і дитиною і побутом дуже складно, і тривалий час в такому режимі неминуче приводить до емоційного вигорання, перевиснаження, роздратувань та емоційної відчуженості. Те що з Вами відбувається, це нормальна і закономірна реація на тривалий стрес, на тривале виснаження.

цитата:
П'ю ліки від депресії, було краще , зараз вже не допомагає ( так ліки я сама собі виписала)
- розумію, що Ви намагаєтесь впоратись і знайти вихід, але такі способи можуть мати негативні наслідки для Вашого здоров*я. Тому краще припинити і або назначити їх у психіатра, або спробувати справлятись без.

цитата:
він бачить, лише вічно невдоволену втомлену маму
- бо Ви безумовно втомлена жінка. І це не Ваша провина. Зокрема, чи намагались або думали залучити до догляду за дитиною чоловіка? В його вихідний, наприклад. Чи може бути так, щоб Він залишився вдома з дитиною сам? Або батьків? Няню? Якщо друзі чи знайомі не мають змоги допомогти.

Одне із перших речей, що Вам необхідна - це якісний відпочинок, як фізичний але в першу чергу моральний. Те про що власне Ви і кажете - побути самій, зайнятись хоббі, побути без дитини чи дому 1-2 дні. Ви пишите про неможливість цього, але це не обов*язково може бути поїздка одразу. ПОдумайте, як можна викроїти собі день, хто може зарадити.

цитата:
Ще росте вага, мене це дуже засмучує, бо тримаю дієту
- зокрема, це також може бути наслідком стресу. Є різні типи реакції на стрес, і в деяких людей це набір ваги, якщо не вдаватись в деталі. І дієта, як додаткове напруження і обмеження, може тільки погіршувати стан.

Аню, якщо можливості виділити собі вільного часу немає, необхідно бути винахідливою і переглянувши Ваш день, подумати, де в ньому Ви могли б відпочити.
Умовно - замість прибирання - релаксація чи посидіти послухати музику пару хвилин на вулиці, на самоті.
Замість готування - зайнятись йогою чи малюванням, а прийом їжі залишити на відповідальність чоловіка чи доставку.
Відмовитись від якихось справ, на користь власному дозвіллю.
Якщо немає можливості уникнути роботи - як Ви могли б зробити її легшою чи приємнішою для Вас?
ВАжливо уважно роздивитись свій день, і пошукати моживості внести зміни. Те що буде емоційно підгодовувати Вас, надати ресурсу. Але звісно, відпочинок про який писала вище на першому місці.
І це все не егоїстично чи ліниво, це необхідно для Вашого благополуччя і Вашої дитини.

І з приводу емоційного розвантаження - коли є відчуття, що нічого не хочеться, все набридло і емоцій гарний немає взагалі, це може відчуватись так не тому, що Ви не здатні відчувати радість, а тому, що напруження злості і інших негативних емоцій надто багато, і вони не виражаються.
Де, як і кому можна їх виразати? Щоб не зриватись на дитину, наприклад, прогворюйте свій гнів и сум просто у повітря, скаржтесь подрузі чи чоловіку, пишіть щоденник із емоціями і будь-що інше.
ЧИ є взагалі хтось, на кого Ви можете тут опертись? Розказати як Вам складно, і хто надасть підтримку?
Аня, вітаю!

Ваш текст віє втомою, виснаженням та відчаєм. Ваше розуміння, що ви все маєте і все ок і ваші відчуття не співпадають. Зараз ви не належите сама собі і навіть не бачите можливості, коли це закінчиться. Щиро співчуваю вашому станові! Прикро, що ви це все переживаєте самотужки, що аж ліки самі собі назначили… Вам потрібне емоційне співпереживання, ви працюєте 24 години на день і вже не виводите того, тому стан апатії та депресії. Зверніться до спеціаліста і почніть йти за своїми потребами, ви навіть в задоволенні в їжі собі відмовляєте, ваша внутрішня дитина немає простору та відгуку(( для початку потрібен лікар-психіатр, щоб діагностувати депресію і її ступінь, підібрати правильне лікування, а далі психотерапевт. Підтримую колегу, що треба лишити чоловіка на пару годин з дитиною щоб ви мали змогу мати свій простір і час.

Це тимчасовий стан, який потребує турботи та лікування. Будь-ласка не відмовляйте собі в цьому 🙏
...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?