Як помиритись з чоловіком?

Якщо чоловік ніяк не йде назустріч, то що він пропонує?
Гормони дійсно можуть спонукати до швидких емоційних реакцій, плюс війна, та чоловік воює- багато тривожних моментів, з якими важко впоратись.
Чоловік також знаходиться в умовах, де критерії важливості того чи іншого моменту можуть кардинально змінюватись, адже на війні набагато сильніші загрози, ніж в мирному, хоч і під час війни, житті.
Тож, вам обом набагато складніше, ніж це було до війни і вагітності.

Що є головними темами конфліктів?
Як раніше вирішували такі питання?
Як давно в шлюбі?

Вам дуже важливо НЕ докручувати себе в конфліктах, збільшуючи те, що можна забути, чи пояснити іншим чином. Адже від Вас залежить не тільки ваш стан, а і стан дитини.

Доброго вечора Niki!
Щоб спробувати Вам допомогти, необхідно мати набагато більше інформації. Адже, причиною конфліктів може бути, наприклад, незнання чоловічої природи, невміння правильно конфліктувати, підвищений рівень тривожності, стрази, переживання, психо-емоційне виснаження кожного з вас, неправильна звичка реагувати на те, що не подобається і у тому числі, певний психо-емоційний егоїзм, як поведінкова установка, звичка думати лише про себе...
От Ви пишете "чоловік каже що я постійно скандалю істерю що в мене нерви , я схиляюсь що це так вагітність впливає гармони , що велику роль грають вони але щось характер щось гормони..." Якщо я правильно Вас зрозуміла, за своїм характером Ви достатньо імпульсивна, і якщо раніше ще якось намагалися себе стримувати, зараз все ускладнилося і вагітністю і обставинами?
У кожної людини є певний поріг терпіння та довіри, який, у тому числі, залежить від стану втомленості людини. Чим довше людина перебуває в стані напруги та втоми, тим швидше може "увірватися терпець". Як це, на мою думку, сталося з Вашим чоловіком. Адже, він не на відпочинку і не на приємній прогулянці, на превеликий жаль. І як це не дивно, але найбільше і сам потребує підтримки рідних людей. Як мінімум, відчуття що з ними все добре і вони вірять в нього та його чекають додому. Але замість розуміння (якого і Ви прагнете по відношенню до себе), судячи з усього, потрапляє в постійні конфлікти з Вами. А це ще сильніше його виснажує, розхитує і забирає у нього сили, які так потрібні для виконання того, чим він займається.
Тому, можна припустити, що "ті рази ми мирились швидко максимум день , зараз вже декілька днів і це повне пекло..." у нього включилося внутрішнє почуття самозбереження, тому він відсторонився. Бо відчуває, що вибачившись, в наступний раз Ви можете повести себе так само. От скільки разів Ви вибачалися перед чоловіком за емоційну нестриманість? А скільки разів виконали те, що обіцяли?
Жінка у шість разів психо-емоційно сильніша за чоловіка. Тому навіть не помічає, як своїми бурхливими емоціями ранить чоловіка, "пропалюючи дірку в його серці". Він абсолютно беззахисний перед жіночими емоціями і, нерідко, єдиний спосіб самозбереження - це от те саме відсторонення від жінки... за принципом внутрішніх дверей, якими він зачиняється від неї.
Спробуйте відповісти собі чесно, Ви зможете себе в наступні розмови з чоловіком стримувати, якщо Вам щось не сподобається, або щось здасться не таким, як би Вам хотілося? І що саме рухає Вашим бажанням якомога швидше помиритися: любов до чоловіка, чи страх залишитися самотньою на руках з дитиною?

Доброго ранку, Niki!

ЯК ПОМИРИТИСЬ З ЧОЛОВІКОМ?

Наскільки я розумію, для Вас нагальним завданням є примирення з чоловіком. Цілком поділяю Ваше прагнення, адже лише в разі примирення може початись шлях ПОБУДОВИ справжнього діалогу(!) Створення таких взаємин, де майже не буде місця для конфліктів. Навпаки, буде бажання слухати одне одного, враховувати бажання, потреби та емоції, шукати прийнятні варіанти вирішення тих чи інших проблем.
Поміркуйте, що з переліченого мною бракує вашим відносинам?
Що Ви особисто готові змінити?
На що дивитись інакше, ніж раніше?

чоловік каже що я постійно скандалю істерю що в мене нерви

Зі слів чоловіка виходить, ніби Ви починаєте скандалити та істерити. А, на Вашу думку, хто починає? Через що? Для чого?

я вже по всякому прошу вибачення

Ось дивіться - якщо просите вибачення, то, напевно, вважаєте себе винною. А чи насправді вина на Ваших плечах?

Мені здається, що Ваші хвилювання та надмірний виплеск емоцій через незадоволення цілком реальних потреб. Наприклад, у безпеці. У підтримці і так далі. І, якщо це має місце, то Вам потрібно навчитись виражати свої емоції і доносити відповідні прохання у прийнятній формі, яка буде адекватно сприйматись чоловіком.