Доброго вечора!
Розлучення - це завжди дуже важко. Адже, це як втратити частину себе. І коли болить душа, певне, ніякі ліки не допоможуть. Особливо, якщо кохання до жінки - це була основна опора в житті. І опора давнішня. А всі зовнішні опори зречені на втрату і руйнацію. Як це сталося з Вами.
Зараз у Вас дуже гострий біль, це як відкрита рана. Бо Ви зациклені на собі і своїх стражданнях. Ви живете ними, в них "купаєтеся", ведете нескінченні німі діалоги зі своєю дружиною, намагаєтеся щось їй подумки довести...
Бо вважаєте, що вона живе тими ж мірками, що і Ви. І це найбільша проблема в таких випадках. Ми судимо по собі і тому не можемо зрозуміти, чому інша людина себе повела не так, як ми...
Біль почне стухати, як тільки ми відключимося від нашого задітого его.
Єдиний шанс пройти через це випробовування - це знайти того, кому ще важче ніж Вам і почати йому допомагати. А ще, почати шукати опору всередині себе, свого Вищого "Я" за допомогою духовних практик. Спробуйте знайти себе в пошуках сенсу життя...
Бо чим сильніше ми прив'язані до людського, до людини, до стосунків, тим швидше нас "відртвають" від неї, від них і ми відчуємо найбільший біль...
Щоб душа нарешті прокинулася і зрозуміла, для чого сюди прийшла...
Ви пишете про суїцид... Як втечі від болю... Тоді, як насправді, навіть суїцид Вас не спасе від того, через що Ви так чи інакше але маєте пройти. Бо це саме ті екзамені, які ми і прийшли в це життя "здавати". А все інше, то малодушність і втеча з "поля бою". Тому що тим, хто з нами бути не хоче, наша смерть байдуже.
Вони так само продовжать жити і навіть не згадають про нас. Тільки скажуть, що правильно вчинили, що не стали з нами жити далі...
Єдине, кому ми можемо принести неймовірні страждання - це нашим батькам, якщо вони є і ще живі.
Тому шукайте тих, кому гірше. Займіться спортом, пориньте в роботу... Почитайте одкровення тих, у кого була клінічна смерть. Щоб знати, що може з Вами бути вже там, після суїциду... Не просто ж так наші предки самогубць не дозволяли ховати поруч з тими, хто пішов, коли прийшов їх час...
І завжди пам'ятайте, що буде завтра... Спробуйте уявити, яким Ви будете через місяць, через пів року, через рік...і як будете згадувати про себе сьогоднішнього? Ідіть до друзів, на природу, до церкви, на терапію до психолога, ідіть туди, де на Вас чекають, і Вас ждуть... Але, основне, згадайте про себе: які у Вас бажання, мрії, цілі...
Нерідко, ми проходимо через важкі особистісні трансформації для того, щоб стати сильнішими і почати виконувати своє істинне призначення, про яке в людських пристрастях просто забули...
Відредаговано автором 09-11-2024 21:58:03