Питання від:
taras
Вік:
24
Постійні сумніви
Під час свої перших стосунків, які були на відстані, відчував сумніви щодо їх потрібності. Самі стосунки були непоганими, була взаємність у почуттях. Щоправда рішення було прийнято поспіхом, дівчина приїхала й почала піднімати тему стосунків, що ми з нею багато часу спілкуємося, й що вона хоче зустрічатися, ось тоді я відчув перший сумнів. Зрештою, я погодився спробувати. Часу на подумати було мало, хоча, мене ніхто не підганяв, але лишати питання не закритим, поки дівчина була поряд я не хотів.
Далі були зустрічі, 3 дні на 2 місяці, це те, що ми могли дозволити. Решту взаємодії було у форматі онлайн.
Робота у мене по собі стресова, а сам я доволі меланхолічний. Тому з часом стоснки ставали для мене ще одним стресовим фактором, хоча все було в цілому нормально, просто я не міг приділяти достатню увагу дівчині, тому що були постійні стани пригніченості, що не хотілося спілкуватися бодай з кимось.
Після 3х місяців стосунків, я вирішив їх розірвати. За цей час ми бачилися двічі. Й живі зустрічі були класними. Але сумніви щодо потрібності, постійний, я б сказав хронічний стрес не давали мені ресурс для подальшого будівництва міцних стосунків. Дівчина просила не розривати ці стосунки, оскільки не бачила серйозних причин. Рішення я не змінив. Чесно признатися, складається враження, що й рішення було прийнято імпульсивно, необдумано. Оскільки, це було після невеличкого конфлікту.
Після рішення я знову почав відчувати сумніви щодо його доцільності й правильності, бо я не хотів спричинити біль людині. В результаті вона змирилася й сказала, що буде чекати повернення, коли я буду готовим, хоча ніяких надій я не давав.
Тому мій запит простий: чому я взагалі відчуваю сумніви? Може це ознака незрілої людини, або я просто нерішучий та інфантильний?
Далі були зустрічі, 3 дні на 2 місяці, це те, що ми могли дозволити. Решту взаємодії було у форматі онлайн.
Робота у мене по собі стресова, а сам я доволі меланхолічний. Тому з часом стоснки ставали для мене ще одним стресовим фактором, хоча все було в цілому нормально, просто я не міг приділяти достатню увагу дівчині, тому що були постійні стани пригніченості, що не хотілося спілкуватися бодай з кимось.
Після 3х місяців стосунків, я вирішив їх розірвати. За цей час ми бачилися двічі. Й живі зустрічі були класними. Але сумніви щодо потрібності, постійний, я б сказав хронічний стрес не давали мені ресурс для подальшого будівництва міцних стосунків. Дівчина просила не розривати ці стосунки, оскільки не бачила серйозних причин. Рішення я не змінив. Чесно признатися, складається враження, що й рішення було прийнято імпульсивно, необдумано. Оскільки, це було після невеличкого конфлікту.
Після рішення я знову почав відчувати сумніви щодо його доцільності й правильності, бо я не хотів спричинити біль людині. В результаті вона змирилася й сказала, що буде чекати повернення, коли я буду готовим, хоча ніяких надій я не давав.
Тому мій запит простий: чому я взагалі відчуваю сумніви? Може це ознака незрілої людини, або я просто нерішучий та інфантильний?
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
