Особисте

Доброго дня. Я довгий час зустрічалася з одним хлопцем. Ми любили один одного, говорили про спільне майбутнє. Але так як я людина по натурі скандальна, а він з усіх сил намагається їх уникати, то в нас часто виникали непорозуміння. Я зривалася по будь-якому приводу, і , здається, йому це набридло. Мені завжди здавалося. що він мені приділяє мало свого часу, що в нього дуже багато інших речей, важливіших за мене. Ну і одного разу ми серйозно посварилися через це, розійшлися. Тиждень взагалі не спілкувалися. Потім він прийшов до мене попрощатися, бо відїжджав на навчання. Ми навіть не могли говорити один з іншим. Дивилися один на одного, потім він мене обійняв, все. Того дня він мені зателефонував. Ми кілька днів спілкувалися по телефону. Але я захотіла вияснити його ставлення до мене.Він сказав, що коли ми розійшлися, йому було важко.Він дізнався як це, коли втрачаєш кохану людину. Що він не хоче більше так мучитися. Йому стало легше тільки, коли ми почали розмовляти. Але на даний час він хоче тільки спілкування зі мною. Я попросила його попробувати ще раз. Він спочатку не хотів, але я настояла на своєму, він погодився. Наступного дня я вийшла його провести на автобус.Ми були якісь чужі. Навіть не поцілувалися. Пізніше я його запитала чи він жаліє, що ми пробуємо ще раз. Він сказав, що на вокзалі був дуже радий мене бачити, але любив мене як сестру. Я дуже дорога для нього людина і він не хоче мене обіжати. Хоче спілкуватися зі мною. Але все починати знову не хоче. В нього перший раз за весь час наших відносин не було бажання мене поцілувати. Йому приємно, що я тепер дуже відкрито з ним спілкуюся, відкриваю свої почуття, що він завжди просив, але вже запізно. А я тільки тепер зрозуміла наскільки він мені дорогий. Що мені тепер робити? Пробувати його повернути? Дати йому час розібратися в своїх почуттях? Чи варто його відпустити?