ЕКСПЕРИМЕНТ КОНСТАТУЮЧИЙ
ЕКСПЕРИМЕНТ КОНСТАТУЮЧИЙ
—
Діагностичний тип експерименту, у якому дослідник фіксує та описує стан явища за умов дії існуючих (невтручаних) факторів. Мета — отримати об’єктивний «зріз» даних про стан або зв’язки в досліджуваній системі (наприклад початковий, проміжний, кінцевий), а не змінювати умови або вводити експериментальні впливи.
Простими словами
Дослідження, де нічого не змінюють умисно: спостерігають і вимірюють явище в його звичних умовах, щоб зафіксувати його стан або природний розвиток.
Приклад
Вимірювання мовленнєвих навичок дітей у віці 2, 4 і 6 років без проведення навчальної інтервенції — щоб простежити природну динаміку розвитку мовлення.
Образно
Як серія фотографій одного і того ж об’єкта в різні моменти: фіксує стан, але не впливає на нього.
Важливо не плутати
На відміну від формувального (інтервенційного) експерименту, де дослідник свідомо змінює умови для перевірки впливу певного фактора, констатуючий експеримент лише документує наявні зв’язки й стан системи без маніпуляцій; через це він більше придатний для діагностики та опису, ніж для доведення причинно-наслідкових зв’язків.
Джерела терміну
Назва:
ПСИХОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Автор(и)/укладач(і):
В.В.Синявський,
О.П.Сергєєнкова/ За ред.. Н.А.Побірченко
Рік випуску:
2007
Назва:
Сучасний тлумачний психологічний словник
Автор(и)/укладач(і):
В.Б. Шапар
Рік випуску:
2007
