Live:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 1 hour тому: «Снежана, анемия, скорее всего, не связана с тревожностью. Тревожность вызвана Вашими негативными мыслями, ожиданием отрицательных событий. Тревожность может возникать из-за посто»
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 6 hours тому: «Вітаю. Добре, що поруч є ваші рідні. Навіть якщо вони не можуть вирішити проблему за вас, важливо, щоб вони знали, що відбувається і ви могли звернутися до них у будь-який момент. »
Валентина Михайловна Жемчужникова
Валентина Михайловна Жемчужникова 7 hours тому: «Просто по описанию вашей одной истории и весьма кратко невозможно понять ничего. И если за 33 года происходит один и тот же сценарий в отношениях с мужчинами, то тут уже запрос на »
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Дриада Age: 15

Как рассказать про порезы?

Здравствуйте. Последние несколько месяцев наношу себе порезы на руках. Лезвием, неглубокие, но много. По десятку минимум каждый раз. Раньше иголкой тыкала в ладони или, поддевая верхних слой кожи, срывала её, что было практически безболезненно. И не заметно. Могла ударить кулаком по ногам, стукнуть головой по столу или шкафу. Сейчас этого недостаточно. Несколько недель назад мама заметила порезы. Накричала, ругалась сильно. Пригрозила психиатром, если ещё хоть раз увидит. За день до этого мы тоже сильно ругались, она видела тогда, как я вся трясусь, что последние несколько лет временами проявляется, даже когда я спокойна. Потом дня три проверяла запястья на наличие новых, не оставляла саму дома. Я держалась, не сделала ни единого в эти дни. Потом всё. Снова скандалы, снова ругань, снова лезвие. В семье отношения плохие. С отцом постоянно ругаюсь (собственно, из-за него и начала вредить себе. Каждый приезд из командировки и начинается... И ударить может, и пнуть, за волосы схватить там. Пыталась раз из дома уйти из-за этого, но мама пригрозила обратиться к полиции. Знала, что я не хочу доставить проблемы тем, к кому пришла). Думаю про самоубийство уже года три, каждый его приезд, но не решилась. В этот раз тоже думала, мол, уедет и всё будет хорошо, но нет. Любая критика моих действих заставляет чувствовать вину и, как следствие, оставлять новые порезы. Ещё одна причина - пропытка доказать себе, что хотя бы боль себе могу причить без команды, без отцовского контроля. Так становится легче. С мамой практически не разговариваю, только список дел на день, посьбы помочь или возмущение. Так вот, за те несколько недель с момента разговора я никак не могу решиться рассказать. Если увидит сама, то будет только хуже. Боюсь подойти. Ну и не знаю, что делать
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?