Виховні заходи впливу

На мою думку, така міра впливу не є конструктивною. Залежно від віку дитини можна отримати масу негативних наслідків, починаючи від явного "бунту" проти батьків і закінчуючи формуванням "подвійних стандартів" та соціально схвалюваної поведінки зі страху. У будь-якому разі копіювати такий метод батькам не рекомендую.

Як до цього поставитися? У мене відразу виникла картинка перед очима часів Другої світової, повішений партизан із табличкою "Партизан" або як відразу після перемоги в багатьох містах Європи колаборантів голили наголо й із табличкою "Вона спала з німцем" чи ще якоюсь вели вулицями.
Це взагалі не виховна міра. Нічого, крім комплексів у дитини, не сформує.

Думаю, що такі батьки відчувають свою безпорадність у вихованні своїх дітей, вдаючись до таких способів покарання та намагаючись вплинути на них. Крім того, такими діями вони сприяють розвитку надмірного почуття сорому у дітей, яке назавжди залишиться в них. Також батькам варто перед таким покаранням подумати про те, як зміниться ставлення дитини до своїх батьків після такого жорстокого покарання...

"...у ставці гітлера там усі трохи не в собі..."

Якщо батько "зірвався", коли дитина не була винна, то просто вибачитися і більше не "зриватися" (працювати над собою, своєю агресією, способами керування гнівом, зняття стресу тощо). Добре б під час вибачення пояснити дитині, що не вона причина зриву, що батьки її люблять, навіть коли в них поганий настрій. У перспективі батькові варто було б попрацювати над своїми проблемами, які викликають зриви на дитині (регулярні зриви та вибачення без зміни батьківської поведінки шкодять здоровому розвитку дитини).

Вибачитися. І зробити висновки. Ніщо ідеальне у природі немає, ми всі живі люди, та й діти не завжди ангели з картинки.
Я не підтримую рукоприкладства чи "слівоприкладства", однак якщо це вже сталося, то це вже не повернеш.

Думаю, варто бути чесним і визнати свою провину, чесно пояснивши свою позицію дитині, щоб вона не продовжувала далі ображатися на батьків.

нічого не робити. робити висновки. чому все це сталося. немає диму без вогню. і насамперед — про те, як сам батько впливав на таке порушення.

Мабуть, поради будуть банальними та відомими, але все ж:
1) любити дитину та підтримувати діалог з нею;
2) пояснювати на рівні, доступному для дитини цього віку, що можна і що не можна, і чому;
3) дотримуватися чіткої системи (якщо дитині сказали, що чогось робити не можна, а то будуть наслідки, наприклад, не прибираєш іграшки — не йдеш з мамою в парк, то обов’язково дотримуватися цього, тобто за жодних умов у парк не піти. Те саме стосується заохочень: якщо пообіцяли дитині щось, виконайте слово, так ви формуєте у дитини чесність і відповідальність);
4) підкреслювати позитивні моменти у поведінці дитини: "ось молодець, мамі допоміг прибрати в кімнаті", "мені дуже приємно, коли ти ввічливо вітаєшся", "я так тобою пишаюся за..." тощо;
5) виховувати власним прикладом, ефективне виховання можливе лише тоді, коли ваші слова збігаються з вашими діями;
6) слухати дитину та щиро цікавитися нею.
Чого б ніколи не радила робити:
1) брехати дитині;
2) бити дитину;
3) ігнорувати дитину;
4) використовувати дитину як спосіб реалізувати свої нездійсненні бажання (я мріяла стати лікарем, але не вийшло, значить, не важливо, хоче моя дитина чи ні, але лікарем буде обов’язково).

Встановлювати правила та встановлювати "штрафи", дитина має розуміти, де знаходяться межі "можна й не можна", а головне — знати, що буде, якщо вона обере "не можна".
Слухати й чути свою дитину, вірити в неї, бути силою, що направляє, а не карає.

Найкраще навчитися домовлятися зі своєю дитиною та ні в якому разі не вдаватися до насильства — ні фізичного, ні психологічного.

виховання здійснюється власним прикладом та взаємодією. отже, перше — займатися само розвитком. і друге — відвідувати психолога. так розвивається здатність розуміння іншого через розуміння себе. і виховання себе за допомогою іншого, точніше — вплив. так само почитайте книги з педагогіки. можна про дресирування собак (і, будь ласка, не думайте, що це приниження людини. навпаки. жоден собака не буде нормальним, якщо його не любити, не піклуватися про нього, не брати участь у його житті, не бути суворим і вимогливим тощо. багато чого потрібно для правильного виховання).