Виховні заходи впливу

Якщо батько "зірвався", коли дитина не була винна, то просто вибачитися і більше не "зриватися" (працювати над собою, своєю агресією, способами керування гнівом, зняття стресу тощо). Добре б під час вибачення пояснити дитині, що не вона причина зриву, що батьки її люблять, навіть коли в них поганий настрій. У перспективі батькові варто було б попрацювати над своїми проблемами, які викликають зриви на дитині (регулярні зриви та вибачення без зміни батьківської поведінки шкодять здоровому розвитку дитини).

Мабуть, поради будуть банальними та відомими, але все ж:
1) любити дитину та підтримувати діалог з нею;
2) пояснювати на рівні, доступному для дитини цього віку, що можна і що не можна, і чому;
3) дотримуватися чіткої системи (якщо дитині сказали, що чогось робити не можна, а то будуть наслідки, наприклад, не прибираєш іграшки — не йдеш з мамою в парк, то обов’язково дотримуватися цього, тобто за жодних умов у парк не піти. Те саме стосується заохочень: якщо пообіцяли дитині щось, виконайте слово, так ви формуєте у дитини чесність і відповідальність);
4) підкреслювати позитивні моменти у поведінці дитини: "ось молодець, мамі допоміг прибрати в кімнаті", "мені дуже приємно, коли ти ввічливо вітаєшся", "я так тобою пишаюся за..." тощо;
5) виховувати власним прикладом, ефективне виховання можливе лише тоді, коли ваші слова збігаються з вашими діями;
6) слухати дитину та щиро цікавитися нею.
Чого б ніколи не радила робити:
1) брехати дитині;
2) бити дитину;
3) ігнорувати дитину;
4) використовувати дитину як спосіб реалізувати свої нездійсненні бажання (я мріяла стати лікарем, але не вийшло, значить, не важливо, хоче моя дитина чи ні, але лікарем буде обов’язково).