Виїзд батьків на заробітки

Якщо батько чи мати їде, щоб подбати про своє дитя, він чи вона вміє виявляти любов і турботу навіть на відстані. Якщо ж ситуація така, що батько чи мати поїхав, а все, що зміг зробити, — це влаштувати своє особисте життя, то тут, очевидно, з самого початку внутрішньою метою було лише це.
Приховувати не доведеться, є батьки, які надто егоїстичні та емоційно жорстокі до рідних дітей, але є й багато таких, хто намагається винести свої страждання та складнощі на чужій землі заради можливості побудувати майбутнє для своїх дітей.

Найчастіше це саме турбота та сувора необхідність, а не спроба втекти.

На жаль, не з найкращих причин батьки залишають своїх дітей і обирають роботу далеко від дому. Знову ж таки, щоб забезпечити своє чадо )) більш комфортним і цікавим життям. У рідкісних випадках, коли вони роблять це через власний егоїзм. Мамі дуже важко дається такий вибір. І там, на чужині, її серце залишається з дитиною.

Від’їзд батька може бути його способом втекти з ситуації, з якою він не справляється, у якій більше не може перебувати. Можливо, у батька немає ресурсів вирішити проблеми якимось іншим шляхом. Тоді від’їзд здається «світлом у вікні» — можливістю заробити гроші та залишити нестерпну ситуацію, при цьому рідко батько може собі в цьому зізнатися.

Втрачаючи присутність поряд і участь у житті дитини одного з батьків, дитина може переживати втрату. Може загострюватися її відчуття власної нікчемності, почуття провини, страхи, тривожність, переживання та багато іншого.
Але, звичайно, стан залежить і від того, в яких стосунках перебуває дитина та з ким.
Якщо дитина отримує любов, розуміння та підтримку, то її втрата переживається легше.
Звичайно, багато чого залежить від вікового періоду дитини та від її природної темпераменту.

Залежить від того, з ким, за яких умов, у якому віці дитина залишається без батьків. Якщо це відбувається до 5 років, психіка ламається. Після 5 років у гарному оточенні це менш травматично. Чим раніше відбувся розрив, тим сильніша травма. Якщо їде тато, але мама всіляко підкреслює його присутність, його важливу роль у житті малюка, то це півбіди. Якщо їде мама — це непоправно. Така емоційно травмована дитина все життя буде шукати «хорошу маму», з труднощами зможе любити, довіряти, цінувати себе тощо.

Коли їде батько на заробітки, це вважається більш нормальним. Дбайливик. А біля вогнища мама з потомством. А ось коли мама стає годувальницею, а батько господаркою — це більш заплутана ситуація. У окремо взятій родині це може бути нормою, а в більшості випадків це позначиться і на подружніх стосунках, а відповідно буде додатковою напругою у стосунках мами з дітьми.
У такій ситуації дитина відчуває себе покинутою та ображеною. Яким би люблячим не було її оточення. А якщо ще поряд залишаються люди, які їй у тягар, то це значно поглиблює образу. І знадобиться багато зусиль, щоб пробачити маму...

Це залежить від того, у якому віці дитина, чим вона менша, тим потрібніша їй мама. Також дуже важливо, як саме мама залишає дитину: що вона їй каже, чи показує власні почуття, чи дозволяє дитині проявляти свої переживання (плакати, протестувати, чинити опір її від’їзду, злитися через це). Чим вільніше дитина проявить свої емоції назовні, а мама їх витримає, тим менше наслідків і заморожених почуттів випливе потім. Важливо розуміти, що від’їзд батька — це втрата для дитини, і злитися, плакати і сумувати через це — нормальна реакція. Має бути хтось поруч, хто дозволить дитині відреагувати на ці почуття, буде з нею і зможе підтримати та втішити. Крім того, дитина може почати звинувачувати себе в тому, що мама чи тато поїхали («через погану поведінку» або «через те, що я поганий, і зі мною мама (тато) не хоче перебувати»). Тому важливо їй доступно пояснити, що відбувається, навіщо і куди їде мама (тато), коли повернеться, як часто буде приїздити тощо.

Батьки ж, у свою чергу, найчастіше стикаються з гострим почуттям провини, самозвинуваченнями в тому, що вони погані, що позбавили своїх дітей своєї присутності, загострюються депресивні стани, виникає багато страхів, переживань.
До всього цього їм потрібно мати сили, щоб адаптуватися до зовсім чужого для них життя та ролі в ньому. Люди, які переживають цю ситуацію, проходять стадію втрати власного «Я» та глибокого регресу, у них загострюються власні внутрішні конфлікти, і їм часто важко впоратися з усіма психологічними напруженнями.
Потім до всього цього потрібно ще й зрозуміти, часто агресивне ставлення дітей до них. І болю додається ще більше.
Звичайно ж, усе залежить від якості стосунків та рівня довіри й розуміння між батьками та дітьми.

Вони стикаються з відчуженістю дитини. Можливо, втрачають авторитет у її очах. Їм важко вписатися знову в картину світу дитини.

Батьків мучить почуття провини. І на їхні відчуття вони залишаються все життя у боргу перед своїми дітьми за те, що залишили їх. Зовні це проявляється у постійному задоволенні дитячих запитів. У задабриванні подарунками. Але оскільки дітям потрібні були не подарунки, вони або сприймають це як належне, без подяки, і залишаються зі своєю ображеністю, або нескінченно сваряться зі своїми опікунами, виражаючи всю свою злість не за адресою...
І батьки будуть залучені до цих з’ясувань стосунків. Тому будуть лаяти та дорікати дітей, ображатися на невдячність.

Батько, який залишає дитину, усвідомлює він це чи ні, як правило, відчуває провину, яка штовхає його дарувати подарунки, висилати гроші опікунам чи дитині, навіть якщо немає потреби тощо. Іноді такі батьки з зароблених грошей нічого собі не купують, все віддають «на дитину», сподіваючись, що це забезпечить їм місце у житті дитини. На час це знижує їхнє почуття провини, але потім, коли вони стикаються з тим, що це ніяк не виправило ситуацію, а лише ускладнило її, додавши почуття образи за те, що «не вдячні», ситуація для батька стає ще більш емоційно нестерпною.

Необходимо много общаться и говорить о проживаемых переживаниях. Важно выстраивать и сохранять доверительные и открытые отношения. К, счастью, мы живем при таких замечательных возможностях, которые сокращают дистанцию стран - это возможность: и интернет переписки и видеотелефонных разговоров и скайп общения.
Стабильная и поддерживающая комуникация - это некоторое ощущение присутствия родителя.
Хотелось бы всем пожелать, что бы не было причин для разлук.

Частые созвоны по скайпу (с видео), наезды домой при любой возможности как-то минимизируют ущерб.

Когда ребенок остается с любящими его людьми ( бабушками, дедушками, родственниками), то это конечно будет снижать его чувство обиды. Когда эти взрослые на вспышки не адекватной злости и замкнутости будут реагировать не ответной злостью и причитаниями : "я все родителям расскажу как ты себя ведешь". А с пониманием, что это злость не к ним. И словами : все будет хорошо! Мама тебя любит . Она о тебе думает. И хочет тебя порадовать." Тогда ребенок сможет как то справляться со своей "брошенностью". Это очень тяжело для взрослых. И нужно много любви и мудрости. Чего желаю всем опекунам.

Очень важно говорить с ребенком, делиться своими переживаниями и слышать переживания ребенка. Иногда родители говорят «я не звоню, чтобы ребенок не плакал», «не говорю, что скучаю, чтобы он не расстроился». Вопрос: о ком они в этот момент больше беспокоятся? О ребенке, у которого, в общем-то, все реакции, проходят быстро или о том, что сами могут не справиться с чувствами? Действительно, выдерживать чувства и слезы ребенка (как и свои собственные) бывает очень сложно, но остаться с ребенком, выслушать его, поделиться тем, что вы тоже скучаете и любите его – единственный способ, не оставить ребенка со всем этим в одиночестве, дать ему возможность отреагировать боль и освободить место для других переживаний.
Еще хорошо бы, при расставании, чтобы мама или отец, оставили ребенку какую-то вещь (иногда очень простую – камушек, светильник и др.), которая будет символизировать ваши чувства к ребенку и напоминать о том, что вы есть и вы приедете к нему.
Родственникам, которые остались с ребенком, важно, при этом, быть стабильными, принять его чувства, и постараться ему объяснить, что уехавший родитель им доверяет и временно перепоручает заботу о нем им, пока сам не сможет быть рядом