Чудова ілюстрація теорії розвитку емоційної глухоти, сліпоти та "німоти".
Суть теорії приблизно в наступному. Вплив навколишнього середовища викликає у людини певне напруження, яке ми можемо помітити як тілесне відчуття. У цього відчуття спочатку немає сенсу. Смисл людина надає потім. І, залежно від сенсу, яким людина наповнила свої тілесні відчуття, ідентифікується емоція, яка потім і виражається відповідним чином.
І все було б добре, якби з дитинства дитина отримувала досвід надання сенсу та адекватного вираження емоцій (що й є ознакою дорослості та психічного здоров’я).
Якщо ж такого досвіду не було, то будь-яке тілесне відчуття (напруження), людина сприймає якимось своїм, часто неадекватним способом. Наприклад, як у цьому фільмі, будь-яке напруження, яке могло б стати емоцією (ніжністю, печалю, образами, гнівом, страхом), ідентифікується як сексуальне збудження і розряджається відповідно саме з таким смислом. Задоволення така розрядка зазвичай не приносить, бо виражалася не та емоція (наприклад, яка гримаса була в героя фільму під час сексу втрьох?).
Можна, звичайно, лише фантазувати на тему, які життєві шляхи призвели головного героя до такого відщеплення власної емоційності. Але це точно — відсутність зацікавленої підтримки з боку дорослого в дитячому віці.
Терапія таких клієнтів тривала і складна.
І терапевт у такій терапії буде переживати всі ті почуття, які ми, як глядачі, пережили щодо цього персонажа.
