замкутість

Часто невпевненість в собі та наявний негативний досвід, (коли на слова ніхто не реагує), сприяють тому, що людина таким чином починає захищати себе від подальшого психологічного травмування.
Ви ніби не дозволяєте собі висловлювати свою думку, захищаючи себе від осуду інших. Але ж насправді Ви не можете передбачити, що подумає чи скаже та чи інша людина. Це все Ви за них ніби «домислюєте» та «проговорюєте».
Змінити такий спосіб дії можливо тільки в самій дії, через набуття нового досвіду. Перед цим важливо змінити і спосіб мислення. Не «шукати в ефірі» негатив про себе, не вигадувати за інших те, що зможе «призупинити» вашу дію. Спробувати дозволити собі бути різним, помилятися, адже ідеальних людей не буває.
Якщо захочете змінюватись самотужки – моя порада, не засуджувати себе за помилки та невдачі, а крок за кроком, нехай і маленькими кроками, поступово рухатись в обраному напрямку. Кожну нову можливість спілкування сприймати як можливість для тренування нових способів.
А якщо буде бажання, то можете обрати психолога у вашому місті, а може й спробувати групову роботу (це можуть бути терапевтичні групи, групи особистісного зростання тощо) – це буде саме той «полігон», де з порадами фахівця та безпечно для себе, Ви зможете засвоїти нові для себе навички спілкування.

Вітаю, UAbest. Ви запитуєте про замкненість але описуєте інше явище. Це вразливість від оцінки оточуючих. Ймовірно для вас така оцінка має велике значення.
Відповідати за колектив, чому він ігнорує ваші репліки то марна справа. Можна припустити, що ви не помічаєте їх реакцію, бо очікуєте іншої.
А як ви поводите себе у малій компанії?
До речі, а якої ви статі?