Як знайти підхід до батька

Здравствуйте, Виталий!
Вы уже пробовали разговаривать, и неоднократно. И каждый раз натыкались лишь на грубость и унижение. Сколько Вам ещё нужно попыток, чтобы убедиться в бесперспективности этого?
Что же касается матери, то ей и самой не мешало бы подумать над тем, зачем она живёт с таким человеком, а также понять то, что это её мера ответственности и перед своей жизнью, и перед Вами тоже. Ведь из-за такого отца вынуждена страдать не только она, та которая его себе выбрала в мужья, но и Вы, который себе в родители никого не выбирал. И именно в этом её ответственность. А Вы "мені її шкода...".

Начинайте, Виталий, жить своей жизнью. По возрасту уже пора. И поступайте не так, как удобно кому-то, а как хотите именно Вы. Вы имеете на это право. Осталось только дать это право себе...

Ответ отредактирован автором 01-09-2014 11:56:39

Доброго дня, Віталій.
Ви питаєте рекомендацій, але ж самі і відповідаєте на це, адже "пробувати розмовляти" - "дуже малоймовірно". Ви вже пробували... І судячи з Вашого повідомлення, батька його власна поведінка влаштовує, а отже, нічого не зміниться. Я тільки хотіла звернути увагу на фразу "Йти наперекір". Доросла відповідальна поведінка - робити те, що вважаєш за потрібне, а от йти наперекір (тобто слухати не свої бажання, а чужі, і вчиняти навпаки - але ж навпаки конкретним ЧУЖИМ бажанням) - це більше схоже на прагнення щось комусь довести. З Вашого повідомлення я зрозуміла, что Ви усвідомлюєте, що саме Вам потрібно. А от що заважає почати втілювати у життя власне рішення?.. Ви доросла людина, здатна аналізувати свої потреби і шукати шляхи їх задоволення, здатна перерахувати плюси і мінуси різних варіантів, нарешті, здатна фінансово себе забезпечити. Ви маєте право вчиняти так, як, вважаєте, буде краще.
Щодо стосунків Ваших батьків між собою. І батько, і мама відповідальні за те, що відбувається між ними. Але не Ви. Якщо, коли батько погано поводиться з матір'ю, винними себе почуваєте Ви (а не батько) - то це маніпуляція, спроба Вас контролювати. Те, що відбувається між ними, - відбувається саме між ними. І більш конструктивним шляхом тут, як мені здається (в цьому підтримую колегу), буде старатися показати, який саме вклад кожен із них вносить у ту чи іншу ситуацію, а не намагатися своєю поведінкою задобрити батька, щоб він не "озлоблювався" на маму. Найбільше, що Ви можете зробити - залишити їхню відповідальність і їхні вчинки їм. Ваша відповідальність - це Важе життя і рішення, які Ви приймаєте.
Успіхів Вам!

Судя по Вашим словам, такое предстоит рано или поздно... Рвать. И даже по-живому...
Вам горько за него? Что он так с Вами?
Что-то хочется доказать? Что Вы достойны его внимания? Наверняка достойны.
Сложно сказать, что ему не так...
Но и Вы избегаете конфронтации. Вон - на работе иногда ночуете.
Предстоит Вам стать лицом к лицу. И не раз. И не только с ним.
А с ним сейчас Вы не справитесь. Это да. Только нарветесь на злость, наверное.
Мир не весь такой озлобленный, как он. Тут Вы правы. с другими могут быть иные отношения. Более доверительные и открытые. Хоть это и не отец.
В конце концов, Вы и сами станете отцом. И проживете это все, может быть, иначе?