Question

08-03-2016

У мене вже постійно виникають внутрішні проблеми стосовно усього. Я помітила, що я боюсь, коли одні мої друзі починають спілкуватись із іншими моїми друзями,здається, що хтось з них мене зрадить і більше не буде спілкуватись. Я почуваю себе розгубленою навіть між знайомими, бо мені здається,я починаю нервувати і це помітно.Просто коли одні мої знайомі мають не знають інших, я відчуваю якесь піднесення, віддушину, що якщо хтось про мене забуде, знайдеться інший, який проведе зі мною час. Я боюсь за своє майбутнє, бо не знаю, яким воно у мене буде, коли я і надалі відчуватиму такі емоції.На серці ніби постійно лежить чорна пляма. А ще: мені вже стільки років і лише зараз мені запропонували піти на побачення. Я сумніваюсь, мені вже здається, що цей хлопець насправді не має до мене справжніх почуттів і що він, сміятиметься, коли дізнається, що я ніколи ще не зустрічалась. Я цілий тиждень хвилювалась через це, ми поки так і не зустрілись, але тепер я не знаю, як себе поводити.Може я взагалі не здатна на стосунки, коли у мене настрій змінюється щохвилини,то я щаслива і думаю про хороше майбутнє,то мені сумно і я думаю про смерть,і свою, і рідних.Мені здається, що я занадто слабка, щоб навіть просто жити. Я завжди думаю про те, що проблеми і труднощі можуть прийти в моє життя коли завгодно і зруйнувати усю мене.Я взагалі в багатьох речах просто не бачу сенсу. Мені здається, щоб привернути увагу людей, мені потрібно дуже багато зусиль, і я маю ставати для цього не собою. Завжди боюсь втратити рідних, друзів, дорогих мені людей. Мені лячно, що через цей страх я так і не зможу проявити себе в житті. Живу, боючись померти. Якось так. У мене зовсім не погане життя: хороші батьки, навчання на класному факультеті, друзі, - але я не впевнена ні в чому, а найперше - я не впевнена у собі. Мені здається інколи, що я занадто різка, а деколи - що навпаки. Я просто не знаю, яка я насправді. Інколи хвилини очікування мене просто вбивають, інколи не хочу нікого з ніким ділити. але навіть, коли б у мене з'явився хлопець, я б постійно думала про те, що довго він зі мною не буде, бо йому набридне моя сором'язливість, моя експресивність, моя розгубленість та мінливість. Не думаю. що хлопцям зі мною може бути цікаво. Та, загалом - я вся якась не така.Найгірше те, що я постійно думаю про те, що в житті моєму так мало сенсу через те, що завжди знайдеться людина, яка зможе мене замінити у будь - чому, будь - де і будь з ким. Це якесь шалене бажання бути першою і , мабуть, заздрість.

Вопрос от: Iren; Возраст: 19

понравился вопрос?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Answer 1 · 2016-03-08 13:12:13

Здравствуйте Iren. Действительно в этом состоянии может быть множество составляющих. Возможно и зависть - в том числе. Ведь что такое зависть, это - страсть к обладанию чем-то хорошим, а именно - хорошим, желанным образом самого себя. Таким себе Я-идеалом. Но страсть настолько сильная и вероятно проистекающая из источников собственной уязвимости, ранимости и нехватки, что способная превратить это хорошее в плохое. Т.е. иногда невозможно заметить это хорошее и присвоить его себе - сделать шаг к нему. Поскольку это вызывает зависть и ощущение, что я какая-то не такая. Поэтому иногда это превращается в замкнутый круг нужды и самопорочения. Т.е. вы хотите привлечь к себе внимание, оставаясь в бедственном положении. Не важно как это состояние назвать - некоей формой депрессии или как-либо еще. Подобное переживают многие. Однако действительно важно не замыкаться, надеясь на некое магическое, автоматическое решение всех проблем. Ведь в этом есть не только страдание, но и определенное сопротивление. Поэтому важно более детально выяснить чего вы боитесь, от чего себя защищаете и спасаете. Узнать вашу прошлую жизненную историю и обстоятельства. А для этого иногда может потребоваться более-менее длительная работа с психологом. Еще наверное хотелось бы отметить, что возможно раз вы так сильно стремитесь к некоей уникальности, неповторимости. А эти характеристики собственного Я действительно присваиваются в диадных, т.е- двойственных - максимально близких гармоничных отношениях. А отношения с участием кого-то третьего, кто как если бы становится между вами и вашим идеалом близости - вас так больно ранит. То можно предположить, что вы когда -то в жизни сталкивались с острым одиночеством, нахождением в этой позиции исключенности или потери. Ситуации, в которой мог страдать или разрушаться, утрачиваться ваш идеальный образ Я

страхи, тривоги, мінливість