Діти від попередніх шлюбів

Доброго дня, nik8b3.
Скажіть, будь ласка, а що саме Ви "морально не витримуєте"? Що, на Вашу думку, може трапитися найгірше? Які у Вас стосунки із дітьми чоловіка (адже вони вже приїжджали попередньо)? Ви казали чоловіку про своє хвилювання?

Добрый день!
Вам нужно этот вопрос обсудить со своим мужем и как-то распределить обязанности

З чоловіком обговорити щось не виходить.

Помітно, що у Вас вже наперед негативна установка щодо розмови із чоловіком. Так, звісно, він приходить додому втомлений. А о котрій? Скільки триває його робочий день і чи є у нього вихідні дні? Насправді, Ви ж також працюєте (і мені здається, що Ваш робочий день містить навіть більшу кількість годин, адже крім онлайн-роботи ще і побут + діти). Ви також втомлюєтеся і Ви також заслуговуєте на відпочинок (Ви і самі знаєте, що продуктивність праці падає, якщо не чергувати відпочинок та роботу). Єдиний вихід - це поговорити із чоловіком про цю ситуацію, розподіл обов'язків + можливо Ви можете залучити когось із Ваших друзів, родичів, або ж найняти прибиральницю, купувати їжу із кафе, поселити дітей чоловіка у його родичів, а на вихідні - вони приїжджають до Вас у гості тощо. Насправді, варіантів існує безліч: головне, щоб Ви взяли відповідальність за обговорення проблеми та конструктивної заяви своєї позиції.

Давайте уявимо наступну ситуацію: Ви сказали про свої переживання і бажання чоловікові. Що може трапитися найгірше?

Ответ отредактирован автором 11-07-2020 14:07:10

Доброго дня. Діти від інших стосунків - це завжди дуже делікатна тема. І тим більше її важливо обговорювати з чоловіком. Я розумію, що інколи це справді непросто, але необхідно знайти час та сили на цю розмову.
Також варто подумати, що дає вам сили? Як ви можете відпочити? Хто з близьких може вам допомогти, хоча б частково?

Доброго дня. Ви - особистість і маєте право щось хотіти чи не хотіти, втомлюватись чи відпочивати, робити чи ні. В даному випадку погоджусь із колегою - необхідно говорити із чоловіком, адже відповідальність за сім'ю на двох людях, і все вирішується конструктивним діалогом. Вихід є завжди.

Мені здалося, що ваші стосунки з дітьми чоловіка не дуже добре склалися, це так?

Добрий день! Щось дуже багато на Вас обов»язків... щоб Вам було по силах? Щоб Ви могли робити, щоб у Вас часу висточало і на себе?

Хто давав у дитинстві Вам послання, що треба коритися чолвіку, відмовлятися від своіх потреб? Яку стосунки буди між Вашими батьками?

Хто давав у дитинстві Вам послання, що треба коритися чолвіку, відмовлятися від своіх потреб? Яку стосунки буди між Вашими батьками?

Найгірше те - що я якраз і висловилась. Але у відповідь нерозуміння і агресія.

Насправді, багато чого залежить від форми подачі повідомлення. Можете, будь ласка, детальніше пописати Ваш діалог із чоловіком на цю тему.

Якби ж він стільки часу приділяв моїй дитині, скільки я приділяю його.

Відчувається, що Ви ревнуєте чоловіка до його дітей і є ображеною на нього, тому припускаю, що Ви подали інформацію із позиції своєї образи, а чоловік це сприйняв як критикування і звісно ж, включив захист - "агресію".

Тим більше якби він дійсно цінував це все і допомагав.

А він не цінує? Як Ви хотіли б, щоб чоловік проявляв Вашу цінність?

ак, вони не малі діти вже, але дай їсти, дай пити, помий, підітри, прибери, покупай, повчи дистанційні уроки, напиши контрольні, організуй дозвілля, не будь злою мачухою...

У цій цитаті спостерігається суперечність: Ви говорите, що вони дорослі діти, але пишите про "підітри", "помий" і "повчи уроки", "напиши контрольні". Таке відчуваття, що у Вас говорить не конструктив, а образа і мені здається у цьому причина відсутності діалогу з чоловіком. Крім цього, які уроки під час літніх канікул?

Ответ отредактирован автором 11-07-2020 14:35:45

Можна почати з того, щоб сформувати систему підтримки, щоб далі було звідки брати сили на відстоювання своїх інтересів. Також можна відслідковувати які потреби зараз незадоволені і почати працювати в цьому напрямку.

Чому в нього може бути агресія на подачу а в мене має бути завжди прийняття всього...

Вам ніхто не забороняє гніватися - Ви маєте на це право, однак зараз вимальовується наступна картина: дві дитини у дитячому садочку сваряться, доказуючи один одному, хто з них більше не правий і, як наслідок, проблема не вирішується. Якщо Ви дійсно хочете розв'язати цю проблему, то єдиний вихід - це конструктивне, беземоційне обговорення проблеми.

Та яка може бути ревність до дітей! Да, згідна, подача може і включила агресію, але ж і він мав би обговорити зі мною приїзд дітей на тривалий термін. Його колишня про це ж йому повідомляла.

Ок, це вже добре, що ми виявили, що проблема може бути у подачі - ми маємо куди рухатися далі. На скільки я зрозуміла - Вас, першопочатково, засмутив той факт, що чоловік одразу погодився на приїзд дітей, не обговоривши із Вами цю ситуацію + повідомив Вам через великий проміжок часу?

Якщо говорити про ревнощі - то помітно, що Вас хвилює ця ситуація із "несправедливим розподілом уваги чоловіка" (це спостерігається у Ваших цитатах, однак Ви це заперечуєте - дуже шкода).

Ответ отредактирован автором 11-07-2020 14:47:04

Вы имеете право злиться, потому что какая-то часть Вашего времени уходит на других детей. Вы говорите, что у них есть еще другие родственники, которые могут взять на себя часть обязанностей. Очень важно, чтобы Вы не боялись обсуждать это со своим мужем и говорить, в чем Вы можете помочь, а в чем нет

Ответ отредактирован автором 11-07-2020 15:07:11

І так, дійсно, образа моя не мала. І дійсно за період спільного життя дуже багато накопичилось тих образ.

Дуже Вам співчуваю. Мені здається, що проблема у тому, що Ви одразу ж не обговорюєте із чоловіком свої переживання, а "накоплюєте" їх, поки не обмінюєте їх на "виправданий гнів" (і тоді, після невелико "доторку" йде величезний вибух із пригадуванням всіх образ). Припускаю, що у Вас існує заборона на вираження гніву і заяву своїх почуттів, тому Ви і використовуєте таку стратегію. Можливо Ви взяли її із Вашої батьківської сім'ї, або у попередніх стосунках. У будь-якому разі, Ви бачите, що вона Вам лише заважає і спричиняє страждання, тому її необхідно змінювати.

Я не бачу поки виходу з цієї ситуації. Вкотре змиритись, не продовжувати обговорення, не шукати компромісів, просто мовчки робити все як і раніше - значить знову "забити" на себе.

Вихід завжди є і у Вашій ситуації також. По перше - це спільне звернення до сімейного психолога (найкращий варіант, там Ви пропрацюєте всі свої старі образи + розвините навички асертивності). По друге, почати поступово тренуватися конструктивно заявляти про свої переживання, бажання, попередньо зменшуючи свій афективний заряд:
1) Домовтеся попередньо із чоловіком про день, час та місце розмови (щоб обом вам було зручно + щоб ви були не втомлені).
2) Напишіть лист чоловікові, у якому опишіть всі свої переживання, образи та слова, які Ви б хотіли йому сказати. Після цього, перечитайте про себе лист та порвіть, викиньте чи спаліть його.
3) Перед початком розмови (десь за 10 хв) контруктивно вивільніть свій гнів: візьміть м'яку подушку. На вдосі - піднімаєте руки, а на видосі - вдаряєте подушку. Робіть це, поки не відчуєте легкої втоми (приблизно - 5 хв; головне щоб це було безпечно). Я б також рекомендувала Вам робити цю техніку двічі на день: вранці та перед сном кожного дня.
4) Під час розмови із чоловіком важливо, щоб кожен із вас був почутим, тому ось приклад розмови: "Дякую, що ти погодився зі мною сьогодні поговорити - це справді для мене дуже цінно, адже, таким чином, ти показуєш на скільки тобі важливі наші стосунки. Останнім часом у наших відносинах існує напруження і я розумію, що деякі мої невисловлені і накопичені образи заважають нашому конструктивному спілкуванню тому, що я емоційно включаюся. Вся проблема у тому, що я накопичую свої переживання, не говорю про свої бажання, замість того, щоб про них одразу говорити. Вибач. Зараз я намагаюся змінити мою поведінку і тому ініціювала сьогоднішню розмову. Минулого разу ми обговорювали ситуацію приїзду твоїх дітей. Я дуже ціную і поважаю, що ти так про них так дбаєш - це мені в тобі і подобається. Водночас, я дуже засмутилася і розгнівалася, коли ти, без мене, вирішив таке важливе питання як приїзд дітей. Ми - одна сім'я і я хочу бути її частиною, приймаючи з тобою спільні рішення. Скажу чесно, зараз мене лякає, засмучує і гнівить приїзд дітей тому, що я не знаю, що робити. Я не проти їхнього приїзду, однак у мене відчуття, що я не витримаю. Я дуже виснажуюся на онлайн-роботі, у побуті. Я настільки виснажилася, що вже починаю гніватися і боюся, що цей гнів ранить інших. Тому я б хотіли підтримки і допомоги з твого боку. Що на це скажеш (чекаєте відповіді)? Наприклад, можливо, коли твої діти будуть гостювати у нас, ми замовлятимемо кулінарію додому, на вихідних ти будеш допомагати мені у влаштуванні для них якихось розважальних дні, в день генерального прибирання ми залучимо всю сім'ю до прибирання будинку, або вони пів тижня будуть у нас, а пів тижня у бабусі з дідусем. Як тобі?"

Конструктиву на жаль немає, є позиція його сили.

А в чому саме полягає його "позиція сили"? В його захисній реакції агресії?

Ответ отредактирован автором 11-07-2020 15:23:29

Що берете із спілкування з психологами?

А по какой причине вы почти не выходите из дому?
Есть ли у вас финансовая возможность как-то разгрузить себя в бытовом плане? Уборка, глажка, частично еда?
Какой вклад финансово у вас и мужа в семью?