Как преодолеть инфантильность

А что мешает вам в вашей инфантильности? почему вдруг захотели повзрослеть?
чтобы преодолеть ее - нужно преодолеть страх, бояться нормально, но вопрос в том, чего вы боитесь? что такого катастрофичного может случиться в вашей взрослой жизни, что нельзя будет исправить?

Доброго дня, Катерина.
Перш за все, хочеться сказати, що Ви велика молодчинка, що побачили свою проблему та хочете над нею працювати - це означає, що у Вас є внутрішній ресурс для її реалізації. Як сказала колега вище, боятися - це цілком нормально, адже Ви змінюєте свій звичний стереотип життя. Перш за все, Ви маєте поспівчувати собі, що Вам страшно. Чи є люди, які могли б підтримати Вас зараз (батьки, друзі тощо)? Що спонукало Вас до такого рішення саме зараз? Що найгірше може трапитися, якщо Ви зробите цей крок? Як батьки відреагували на Ваше бажання і які у Вас з ними стосунки? Крім цього, важливо зрозуміти, що Ви вкладаєте у "інфантильність".

Рекомендую Вам написати список всіх "за" і "проти" переїзду і початку самостійного життя, ресурси яків Вам необхідні, які у Вас є, а яких Вам не вистачає і де Ви їх можете набути та проаналізувати їх.

Якщо бачите, що Вам дуже страшно і тяжко, то найкраще - це індивідуальне звернення до психолога.

Ответ отредактирован автором 19-10-2020 12:22:01

Здравствуйте!

Мне 34 года, живу с родителями. Дохода своего нет, не работаю, образования нет. Осознаю, что это инфантильность. Хочу переехать от родителей и работать, но очень страшно. Т.к. ничего не умею, то неизвестность очень страшит, не знаю с чего начать. Подскажите, пожалуйста, что делать

Скажите, пожалуйста, как так сложилось, что у вас нет образования и работы?
Вам запрещали родители учиться и работать?
Возможно, вы были серьезно больны?
Или есть еще какие то причины?

Добрый день, Екатерина.
Вам необходимо делать первые реальные шаги в свою самостоятельность. Идти учиться, идти работать, встречаться с этим взрослым миром, брать ответственность, решать проблемы. Но прежде всего показать родителям свою уверенную позицию и желание жить своей жизнью.
Это страшно всегда. Много неизвестности и мало опор на себя, так как вы и родители одно целое на данном этапе.
Маленькими шагами двигайтесь вперёд.
Если не справляетесь, то идите работать с психологом индивидуально.