Доброго дня, Алиса.
Ви вже відповіли на своє запитання (у заголовку), я Вам лише "підсвічу" Ваші слова.
цитата:
В 7-9,5 классах я хотела пойти в мед— сама,никто не заставлял,я просто полюбила это,не боюсь трупов/крови/долгого обучения.
цитата:
думаю вступлю на юриста( это мне не нравилось,я просто любила историю
цитата:
на дизайн( никогда не хотела им заниматься)...и эта профессия мне чужда..
цитата:
Потом зашивали рану на ноге ( неосторожности на природе) и тогда увидев швы, кровь,точно убедилась в своем желании.Ну и я всегда подписана на мед паблики,люблю анатомию,болезни.Уверена,что мед моё,собираюсь на парамедика идти.
У Вас вже є чітка позиція і бажання. Запам'ятайте: будь-яке Ваше рішення є найкращим рішенням, яке Ви тільки могли прийняти згідно з тією ситуацією, в якій Ви перебуваєте.
цитата:
хочу окончательно и всегда это решить.
Насправді, Ви самі "сипите собі каміння під ноги", від чого і стражджаєте. Ви поставили собі рамку "остаточно", не враховуючи, що процес досягнення будь-якої цілі передбачає краще пізнання і, відповідно, ріст особистості, зміну поглядів та інтересів. Це нормально, що на якомусь етапі Ви можете зрозуміти, що це "не Ваше" - це також вагомий резльтат. Ви завжди можете перевестится на 1-2 курсі на іншу спеціалізацію, якщо Ви зрозумієте що це не Ваше (із мого досвіду так робить 20 % студентів). Жодна людина не народжується з чітким розумінням, ким вона хоче бути, адже необхідно експерементувати.
цитата:
не хочу потом будучи на меде думать,что мне разонравилось,
Ну ОК, рознравиться. І що тоді?
Ответ отредактирован автором 26-11-2021 13:53:10