Як навчитися тримати фокуєс уваги на своему житті та собі?

Добрий вечір. Цікавий у вас запит.

Як навчитися фокусуватися на своєму житті?

Схоже ви вже почали це робити. А що посприяло цьому?
І напевне варто дивитися в причини того, що

інколи за інших людей, парюсь більше ніж про себе

. Як ви так навчилися і для чого. Це запит на індивідуальну роботу з психотерапевтом.

Доброго ранку, Олю!

ЯК НАВЧИТИСЯ ТРИМАТИ ФОКУЄС УВАГИ НА СВОЕМУ ЖИТТІ ТА СОБІ?

Універсальної відповіді, напевно, і не існує, бо в кожного з нас своє бачення, а що ж таке МОЄ життя. От тому завжди буже астрономічна кількість варіантів: скільки людей - стільки і способів, а, краще сказати, індивідуальних шляхів.
Для когось він почнеться з кризи. Для когось з невдолення реальністю. Хтось почне з депресії. Хтось після важливої втрати і так далі.
Проте є щось спільне між усіма варіантами. І це процес усвідомлення. Він торкається усвідомлення того, що відбувається з людиною. Тобто того, що вона сама робить із своїм життям. А це так і є насправді, навіть тоді, коли їй здається, що це така доля їй випала...

А от усвідомлення створює можливість вибору. Наприклад, сприймати світ і себе інакше. Реагувати інакше. Діяти інакше.

Далі вже людина поринає в інший процес. Він полягає у набутті нового досвіду, більш автентичного до природи самої людини.

Ось ви зазначили

парюсь більше ніж про себе( більше вчусь нікого не спасати, але навіть якщо фізично не контактую, то в думках можу паритись і думати про вчинки людей в мою сторону, які взагалі щодо мене не паряться)

Як то кажуть, у ситуації дві сторони як у медалі. З одного боку Ваша увага буває прикута до проблем інших людей. І тим самим ви реалізуєте певну потребу, наприклад, РЯТУВАТИ. А навіщо? Що зрештою бажаєте отримати для себе - які відчуття?

З іншого боку, "рятуючи інших", дещо відкидаєте на задній план власні потреби і бажання. Знову ж таки, заради чого? Це ж ви робите, а ні хто інший. Що спонукає применшувати їх значимість? Звідки і коли народилась модель схильності до жертовності?
Чи не в дитинстві?
В цьому контексті який приклад вам давали мама й тато?

Можливо, це й є ваша суть - турбота про інших. Можливо, це вас наповнює. Тут треба досліджувати

Олю, тут, на мій погляд, може критися певний "підступ ".

Ви вже усвідомили свою особливість (більше хвилюватись про інших), вже зрозуміли як змінювати це і вже певним чином змінились в цьому плані.

А тепер виглядає схоже на те, що ніби є мета "вдосконалитись" в цьому, зробити цю свою сторону "ідеальною".
Але ж так можна дійти і до повної нечутливості до почуттів інших. А це вже навряд чи буде проявом вашої Сутності, адже Ви вмієте відчувати інших.

Можливо тут справа в розрізненні самих ситуацій?
В деяких ситуаціях насправді варто на перше місце ставити Себе, а в деяких , можливо, комусь поруч з Вами дійсно потрібна допомога, і сами Ви, з вашою чутливістю до чужої біди, можете її надати.

Але не так, як раніше, жертовно забуваючи про Себе, а з ресурсного стану, коли Ви просто Обираєте надати допомогу, по яку до Вас звертаються.

он воно що - мова лише про "подругу", а не про "всіх інших". Припускаю, що тут у Вас відбулося гіпер узагальнення. До того ж, якби у Вас не було сім"ї, власних проектів, можна було б подумати, що Ви справді не живете для себе. А так я бачу, що вповні для себе. От лише багато емоцій в сторону подруги. Але це тоді трохи інша тема - більше про відсутність контракту у стосунках і про образу. Хочу запитати Вас - "проабьюзила" - це як? що подруга зробила? яких насильницьких впливів Вам завдала?

Доброго ранку, Оля!

з лютого, ми не спілкуємось, я багато чого аереосмислила за цей час, побувала на терапії, але "подруга" ще живе в моїй голові, хочу чого позбутись, хочу навчитись фокусуватись на собі, не привязуватись до людей, бути самодостатньою))

Ви захистили свої кордони, сказали правду, але колишня (я так вважаю) "подруга" буде жити в Вашій голові до тих пір, доки Ви не відпрацюєте в терапії мінімум 4 речі:
- прощення себе за те, що так довго підставлялися під її удари і наївно терпіли-виправдовували те, що терпіти було не можна;
- відносини з тими рідними-близькими, кого вона Вам нагадує (гарно подумайте, повинні бути такі);
- установку на спасіння інших та
- можливе очікування вдячності за допомогу (і у разі її неотримання - сильну образу).

Це все гачочки, які й можуть тримати в голові тих, кого давно вже можна було б відпустити з миром.

"Маєте наувазі відсутність контакту саме в нашій дружбі з нею...." - Ні. Я не говорила "контакту". Я писала "КОНТРАКТУ", тобто, домовленості. У вас з подругою неунормовані стосунки, скоріш за все. Тому варто унормувати

Ну, є п"ять видів так званих контрактів довіри. Види контрактів: про турботу, про утримання від розпаду, про спільні веселощі, про терпіння (адаптацію) і про саму здатість укладати контракти з позиції дорослого. Ви можете погуглити. Якщо дуже простими словами і в загальному - то варто про все домовлятись. Тут краще перестаратись, ніж недостаратись