Нервова система вже на грані через війну!

Постійні обстріли по ночах

обстріли місця де ви живите чи взагалі по країні обстріли?

Доброго, Катерина! Якщо Ви живете в досить небезпечному місці, в такому, де постійні прильоти та обстріли, то Ваш стан є природнім та цілком зрозумілим. І в такому випадку є сенс переїхати в більш безпечне місце. Де Ваш чоловік? Чи знає він про Ваш стан? Що робить, щоб його покращити? Де інші родичі (мати, батько і т.д.)? Якщо ж це трапляється інколи, час від часу, і місце є відносно безпечним, то має місце Ваша особиста чутливість та тривожність. І в цьому випадку потрібна вже психотерапія.

Відредаговано автором 15-06-2023 00:53:12

Добрий вечір,Катерина. Чи приймаєте/приймали ви заспокійливі/медикаменти, щоб підтримати нервову систему?
Хто з вами, крім дитини? Чи є з ким розділити ваші переживання? Обійнятися? Ви живете в місті, яке весь час під обстрілом? Чи є можливість у вас виїхати в більш безпечне місце?

Доброго ранку, Катерино!

Порадьте будь ласка що робити?

Шукати усі можливості для допомоги собі. Всюди - серед рідних і близьких, друзів і знайомих. Звернутись до лікаря невролога.
Шукайте групу психологічної підтримки або психолога, щоби звернутись індивідуально.
Ну, і звісно, попри всі труднощі спиратись на власні внутрішні опори - бажання гідно пройти цей складний шлях, дбати про дитину, турбуватись про себе саму, робити звичні справи, знаходити собі розраду, бодай якісь дрібнички.
Усе це вкупі має дати бажаний ефект.

Доброго дня. Дуже співчуваю та дуже розумію. Зараз на наших очах нас намагаються зруйнувати. Але ми не не здамося!
1. Вам важливо зрозуміти, що все, що відбувається - відбувається не тільки з вами, що це стандартна реакція.
2. Важливо зрозуміти, чи немає у вас ПТСР - для цього зверніться і поспілкуйтеся з психотерапевтом.
3. За сильного стресу та психотравми наш найкращий помічник - наше тіло. Максимально налагодьте харчування, сон. Дуже важливо - фізичні сильніші але короткі навантаження. Ідеально - робота в саду, спортзал з обтяженнями, або банальні віджимання, присідання. Але до болю мішц і кожен день. Гормон стресу чудово відпрацьовується м'язовим навантаженням. Важливо знайти способи розслаблення - це спеціальні вправи на фітболі (тряска. До речі, для діток дуже добре. можна прямо з дитиною на руках сідати на м'яч і потрушуватися). Ну і важливо привести в норму роботу блукаючого нерва - саме його збій і дає всі описані вами симптоми. На сьогодні є два протоколи роботи з ним, і один - є в Україні. Це ВВМ інститут і фахівці, яких вони готують. На цьому сайті є група ВВМ практик. Дуже дієвий і перевірений метод. Використовуйте будь яку можливість поспати. Ну і головне - знайдить план, мрію на майбкутне, та зосередтеся на ній. Сил Вам!

Причина, по якій ви не можете виїхати, напевне, суттєвіша за ваше психічне здоров'я, я так розумію.

Порадьте будь ласка що робити?
Вопрос от

Лікар невролог, можливо психіатр (бо незрозуміло нічого про можливі наслідки психічного перенавантаження - типу ПА, навязливих думок). Те, що я читаю з новин, то Київ не обстрілюють щоночі, але для вас важкопереносна наявність обстрілів, взагалі. Тож, щоб їх уникнути варто переїхати туди, де їх нема.
Незрозуміло, чи ви виїжджали із Києва, чому і як повернулися (якщо так). Це може бути досліджено в індивідуальній роботі з психотерапевтом.
Збережіть себе.

Я живу в Києві. Тут обстріли по ночам вже майже 2 місяця. Та і загалом всієї країни. Тут може і не так небезпечно як в прифронтових містах але психіка вже не витримує. Живу з мамою дочкою і чоловіком. Але чоловік військовий часто на роботі сутками. Коли він дома намагається мене заспокоїти словами. Але мені то вже не допомагає. Виїхати не можу зараз.

Зрозуміло, я теж живу в Києві. Але ж тут відносно безпечно, не лінія фронту, не Харків чи Херсон, не Запоріжжя, і навіть не Одеса.
Це якраз той випадок, про який я й казав:

Якщо ж це трапляється інколи, час від часу, і місце є відносно безпечним, то має місце Ваша особиста чутливість та тривожність. І в цьому випадку потрібна вже психотерапія.

Тобто проявляються Ваші індивідуальні особливості: страхи, тривожність, чутливість. Які, я просто впевнений в цьому, були з Вами й ДО війни, тільки може проявлялись трохи менше ніж зараз. А війна їх тільки підсилила. З цим треба до психолога особисто.