Апатія, втратив інтерес до життя.

Звати Діма, мені 19 років. Останній місяць життя в повній апатії. Закінчив другий курс університету і зрозумів що не буду працювати по цій спеціальності. Я не знаю ким я хочу бути та чим мені займатися. Кожен день я виню себе за те що я такий безтолковий. Я дивлюся інстаграм інших людей де вони реалізовані, щасливі, чимось займаються щось роблять а я просто лежу і плачу. Коли я ходив у школу я думав що у мене буде щасливе життя та я буду ходити на роботу яка мені подобається а зараз розумію що це не так. Боляче дивитись на тих хто вже реалізований та щасливий, а я просто лежу плачу. Саме страшне для мене це все життя ходити на завод і заробляти копійки і розумію що більшість так і буде тому що я незнаю чім мені зайнятись. Кожен день я стараюсь відриватись від реальності, більше сплю, граю в відеоігри. Коли за щось берусь зразу думки "дарма час тратиш"Хочу познайомитися з дівчиною зі свого університету в яку я закоханий та не можу, вона буде дивитися на мене як на невдаху у якої немає цілі, роботи, грошей.Постійні думки про майбутнє мучать мене, я нічого не роблю і через це ще більше себе виню, а якщо щось роблю та не получається також себе виню. Пишу сюди тому що батьки мене не розуміють вони кажуть "вибрав спеціальність-працюй по ній" "у всіх проблеми" "колись такого не було" я не знаю як вийти з цього застою, не хочу застрягати у ньому на багато місяців.