Чому відчуваю злість і байдужість як реакцію на втрату

Реакция на утрату и болезненные переживания у всех разная.
Скорее всего ваши чувства настолько болезненны и неприятны, что ваша психика выбрала такую защиту - вроде равнодушие и нежелание заводить еще животное (ведь привязываешься к нему, а он умирает/пропадает).

Здравствуйте!
"Всякі неприємні думки – краще вже б її не було, відчуття ніби її ніколи й не було" Вам невыносимо состояние неопределенности и переживания, которое никак не может разрешиться. С одной стороны ожидание, с другой невыносимая неизвестность очень утомляет.

Здравствуйте!

"Ніяково через такі думки і емоції, вони здаються мені якимось дивними і недоречними, що я якась ненормальна, якщо не сумую, не побиваюсь, не продовжую шукати"

Кто решил, что ваша реакция на потерю странная и неумесная? Ваша реакция такая как есть. Злиться - это нормально. Вы вложили много своих сил, чтобы животное было здоровым, пока кошка была рядом вы получали от неё эмоции и вроде как баланс брать - давать был отрегулирован. Сейчас он нарушен, вы ничего не получаете, поэтому злитесь и приходит осознание, что животные будут от нас уходить хочеться вам того или нет. Они теряются, погибают и это естественно.
А вот ваше состояние "що я якась ненормальна, якщо не сумую, не побиваюсь, не продовжую шукати" вызывает много вопросов. Кто бы осуждал вас, или осуждает, когда вы не грустите и не продолжаете искать?

Доброго дня, Kitty.
Ваша реакція на втрату цілком нормальна і відповідає одній (чи кільком) із стадій проживання втрати або адаптації до нової реальності, в якій немає вашої домашньої улюблениці поруч з вами (всі стадії це: шок, заперечення; гнів, почуття провини; торг; апатія, байдужість; печаль, смуток; прийняття).
Втрачати близьку для себе істоту - боляче, тож ваша психіка ніби розкладає на частини весь цей процес, щоб його легше можна було прийняти і знайти місце у вашому життєвому досвіді.
Дуже важливо давати місце всім емоціям, думкам, ввдчуттям, що виникають в цей період. Якщо відчуваєте, що вам потрібен хтось, хто розділить ваші почуття, допоможе розібратися, що з вами відбувається в даний момент і як сприяти зміні свого стану на кращий - не соромтеся звертатися до психологів індивідуально.

Добрый день!

Ніяково через такі думки і емоції, вони здаються мені якимось дивними і недоречними, що я якась ненормальна, якщо не сумую, не побиваюсь, не продовжую шукати.

Шок, отрицание и злость - это первый этап проживания потери.
Ваша психика "работает" на самосохранение и поэтому вы и испытываете те чувства о которых пишете.

Вопрос заключается в том, что вы совсем разуверились, что кошка вернется?
Или вам легче не надеяться на это?