Question

27-08-2023

Доброго дня.
Раптово пропала киця, все обшукали і ніде її немає. 2 роки вона жила з нами як член сім'ї. Підібрали її з вулиці кошеням, хтось підкинув, було холодно, вона жалісно мявкала. Відігріли, лікували, любили, піклувалися, багато проблем на початку з нею було, справлялися, хвилювалися як за дитину, жаліли, турбувалися. Я любила цю тварину і була до неї прив'язана. Зараз вона пропадала, і все що я відчуваю – це злість і байдужість. Всякі неприємні думки – краще вже б її не було, відчуття ніби її ніколи й не було, ніби сміття саме себе винесло, та пішла вона, якщо вона повернеться то я вже не захочу її прийняти, я більше ніколи не захочу завести кота. Ніяково через такі думки і емоції, вони здаються мені якимось дивними і недоречними, що я якась ненормальна, якщо не сумую, не побиваюсь, не продовжую шукати.

Питання від: Kitty; Вік: 30

подобається запитання?

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Виберіть психолога для консультування з приводу утрати та горювання

27-08-2023 20:14:51Доповнення від автора

Дякую за відповіді. Перечитувала. Ви праві, напевно то захисна реакція. Моя злість вже вивітрилась, і зараз дуже боляче і гірко. Весь час думаю про неї. Мені не вкладається в голові, як це можливо сприйняти, що вона була, а тепер її немає з нами, і я не знаю чи вона колись повернеться, чи знайдеться, чи вона взагалі жива.

27-08-2023 20:18:32Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 349293 для Ирина Николаевна

Не знаю чи саме засуджували, а от посміювалися б напевно батьки і чоловік, тому що вони не сприймали того, як тепло я до неї відносилась, як до людини, як до дитини. Та власне вони напевно будь-яку мою емоційну реакцію вважали б ненормальною і недоречною.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Схожі онлайн консультації

17-08-2023 Чоловік загинув

09-08-2023 Перестала плакать

09-08-2023 Помогите пожалуйста справиться с потерей близких

04-08-2023 Не стало мамы

25-07-2023 Як відпустити минуле?

23-06-2023 Що робити в день народження мами яка померла

09-06-2023 Как отпустить человека из прошлого?

20-04-2023 смерть близкого человека

08-04-2023 Как мне справиться со смертью друга

07-03-2023 Что делать

Answer 1 · 2023-08-27 13:23:43

Реакция на утрату и болезненные переживания у всех разная.
Скорее всего ваши чувства настолько болезненны и неприятны, что ваша психика выбрала такую защиту - вроде равнодушие и нежелание заводить еще животное (ведь привязываешься к нему, а он умирает/пропадает).

Юлия Витальевна Якименко психолог Дніпро · Answer 2 · 2023-08-27 13:53:11

Здравствуйте!
"Всякі неприємні думки – краще вже б її не було, відчуття ніби її ніколи й не було" Вам невыносимо состояние неопределенности и переживания, которое никак не может разрешиться. С одной стороны ожидание, с другой невыносимая неизвестность очень утомляет.

Answer 3 · 2023-08-27 13:56:19

Здравствуйте!

"Ніяково через такі думки і емоції, вони здаються мені якимось дивними і недоречними, що я якась ненормальна, якщо не сумую, не побиваюсь, не продовжую шукати"

Кто решил, что ваша реакция на потерю странная и неумесная? Ваша реакция такая как есть. Злиться - это нормально. Вы вложили много своих сил, чтобы животное было здоровым, пока кошка была рядом вы получали от неё эмоции и вроде как баланс брать - давать был отрегулирован. Сейчас он нарушен, вы ничего не получаете, поэтому злитесь и приходит осознание, что животные будут от нас уходить хочеться вам того или нет. Они теряются, погибают и это естественно.
А вот ваше состояние "що я якась ненормальна, якщо не сумую, не побиваюсь, не продовжую шукати" вызывает много вопросов. Кто бы осуждал вас, или осуждает, когда вы не грустите и не продолжаете искать?

Answer 4 · 2023-08-27 14:43:05

Доброго дня, Kitty.
Ваша реакція на втрату цілком нормальна і відповідає одній (чи кільком) із стадій проживання втрати або адаптації до нової реальності, в якій немає вашої домашньої улюблениці поруч з вами (всі стадії це: шок, заперечення; гнів, почуття провини; торг; апатія, байдужість; печаль, смуток; прийняття).
Втрачати близьку для себе істоту - боляче, тож ваша психіка ніби розкладає на частини весь цей процес, щоб його легше можна було прийняти і знайти місце у вашому життєвому досвіді.
Дуже важливо давати місце всім емоціям, думкам, ввдчуттям, що виникають в цей період. Якщо відчуваєте, що вам потрібен хтось, хто розділить ваші почуття, допоможе розібратися, що з вами відбувається в даний момент і як сприяти зміні свого стану на кращий - не соромтеся звертатися до психологів індивідуально.

Answer 5 · 2023-09-01 07:52:48

Добрый день!

цитата:

Ніяково через такі думки і емоції, вони здаються мені якимось дивними і недоречними, що я якась ненормальна, якщо не сумую, не побиваюсь, не продовжую шукати.

Шок, отрицание и злость - это первый этап проживания потери.
Ваша психика "работает" на самосохранение и поэтому вы и испытываете те чувства о которых пишете.

Вопрос заключается в том, что вы совсем разуверились, что кошка вернется?
Или вам легче не надеяться на это?

Чому відчуваю злість і байдужість як реакцію на втрату