У Психолога
Авторизація
Запам'ятати на місяць
Реєстрація Забули пароль?


Чому відчуваю злість і байдужість як реакцію на втрату

У Психолога » Поради психолога онлайн (безкоштовно) » Горе, втрата » Чому відчуваю злість і байдужість як реакцію на втрату
Доброго дня.
Раптово пропала киця, все обшукали і ніде її немає. 2 роки вона жила з нами як член сім'ї. Підібрали її з вулиці кошеням, хтось підкинув, було холодно, вона жалісно мявкала. Відігріли, лікували, любили, піклувалися, багато проблем на початку з нею було, справлялися, хвилювалися як за дитину, жаліли, турбувалися. Я любила цю тварину і була до неї прив'язана. Зараз вона пропадала, і все що я відчуваю – це злість і байдужість. Всякі неприємні думки – краще вже б її не було, відчуття ніби її ніколи й не було, ніби сміття саме себе винесло, та пішла вона, якщо вона повернеться то я вже не захочу її прийняти, я більше ніколи не захочу завести кота. Ніяково через такі думки і емоції, вони здаються мені якимось дивними і недоречними, що я якась ненормальна, якщо не сумую, не побиваюсь, не продовжую шукати.
Питання від: ; Вік: 30

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.


психолог онлайн
Реакция на утрату и болезненные переживания у всех разная.
Скорее всего ваши чувства настолько болезненны и неприятны, что ваша психика выбрала такую защиту - вроде равнодушие и нежелание заводить еще животное (ведь привязываешься к нему, а он умирает/пропадает).

👍 радити психолога:


психолог онлайн
Здравствуйте!
"Всякі неприємні думки – краще вже б її не було, відчуття ніби її ніколи й не було" Вам невыносимо состояние неопределенности и переживания, которое никак не может разрешиться. С одной стороны ожидание, с другой невыносимая неизвестность очень утомляет.

👍 радити психолога:


психолог онлайн
Здравствуйте!

"Ніяково через такі думки і емоції, вони здаються мені якимось дивними і недоречними, що я якась ненормальна, якщо не сумую, не побиваюсь, не продовжую шукати"

Кто решил, что ваша реакция на потерю странная и неумесная? Ваша реакция такая как есть. Злиться - это нормально. Вы вложили много своих сил, чтобы животное было здоровым, пока кошка была рядом вы получали от неё эмоции и вроде как баланс брать - давать был отрегулирован. Сейчас он нарушен, вы ничего не получаете, поэтому злитесь и приходит осознание, что животные будут от нас уходить хочеться вам того или нет. Они теряются, погибают и это естественно.
А вот ваше состояние "що я якась ненормальна, якщо не сумую, не побиваюсь, не продовжую шукати" вызывает много вопросов. Кто бы осуждал вас, или осуждает, когда вы не грустите и не продолжаете искать?

👍 радити психолога:

Виберіть психолога для консультування з приводу утрати та горювання


психолог онлайн
Доброго дня, Kitty.
Ваша реакція на втрату цілком нормальна і відповідає одній (чи кільком) із стадій проживання втрати або адаптації до нової реальності, в якій немає вашої домашньої улюблениці поруч з вами (всі стадії це: шок, заперечення; гнів, почуття провини; торг; апатія, байдужість; печаль, смуток; прийняття).
Втрачати близьку для себе істоту - боляче, тож ваша психіка ніби розкладає на частини весь цей процес, щоб його легше можна було прийняти і знайти місце у вашому життєвому досвіді.
Дуже важливо давати місце всім емоціям, думкам, ввдчуттям, що виникають в цей період. Якщо відчуваєте, що вам потрібен хтось, хто розділить ваші почуття, допоможе розібратися, що з вами відбувається в даний момент і як сприяти зміні свого стану на кращий - не соромтеся звертатися до психологів індивідуально.

👍 радити психолога:

27-08-2023 20:14:51Доповнення від автора
Дякую за відповіді. Перечитувала. Ви праві, напевно то захисна реакція. Моя злість вже вивітрилась, і зараз дуже боляче і гірко. Весь час думаю про неї. Мені не вкладається в голові, як це можливо сприйняти, що вона була, а тепер її немає з нами, і я не знаю чи вона колись повернеться, чи знайдеться, чи вона взагалі жива.

27-08-2023 20:18:32Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 349293 для Ирина Николаевна

Не знаю чи саме засуджували, а от посміювалися б напевно батьки і чоловік, тому що вони не сприймали того, як тепло я до неї відносилась, як до людини, як до дитини. Та власне вони напевно будь-яку мою емоційну реакцію вважали б ненормальною і недоречною.


психолог онлайн
Добрый день!
цитата:

Ніяково через такі думки і емоції, вони здаються мені якимось дивними і недоречними, що я якась ненормальна, якщо не сумую, не побиваюсь, не продовжую шукати.

Шок, отрицание и злость - это первый этап проживания потери.
Ваша психика "работает" на самосохранение и поэтому вы и испытываете те чувства о которых пишете.

Вопрос заключается в том, что вы совсем разуверились, что кошка вернется?
Или вам легче не надеяться на это?

👍 радити психолога:

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Схожі онлайн консультації

Психологічний аналіз творів
«Всегда говори «Да!»
фільм«Всегда говори «Да!» теми: депресія социальная изоляция отвержение
Сериал «Патрик Мелроуз» (2018)
фільмСериал «Патрик Мелроуз» (2018) теми: залежності порушення ідентичності травма

Рекомендуємо

Как говорить с ребенком о смерти? Как говорить с ребенком о смерти?

Все, что связанно со смертью в нашем западном обществе принято как-то больше утаивать, умалчивать. Но с точки зрения психологии, этот подход замалчивания крайне неверен. Более того, разрушителен.

Суицид: что происходит до и как быть после Суицид: что происходит до и как быть после

Самоубийство, как явление, существовало во все века и во всех традициях. Удивительно, но были зафиксированы даже случаи самоубийства животных.

Горе утраты. Советы, которых стоит избегать. Горе утраты. Советы, которых стоит избегать.

Вопрос на форуме: «У подруги умерла дочь. Как себя вести?» Многие люди, впервые столкнувшиеся с тяжелейшим из всех испытаний - утратой ребенка, конечно же умирают какой то частью своей души... Это настолько страшное испытание ...

Як говорити з дітьми на незручні теми: Смерть! Як говорити з дітьми на незручні теми: Смерть!

Говорити з дітьми про смерть важко. Зазвичай батьки бояться розмовляти з дітьми на такі теми, щоб не травмувати та не налякати їх. Та чи справді такі розмови лякають дітей? Мовчання лякає дітей значно більше! Як сприймають смерть діти у різні періоди свого розвитку?

Как говорить с детьми о смерти Как говорить с детьми о смерти

Как говорить с ребенком о смерти, в каком возрасте малыш способен постичь свою смертность, и как сделать так, чтоб это осознание не стало для него шокирующим?

qr