Страх захворіти

Доброго вечора!

Після того як я 2 роки тому перехворів Covid, мене не покидає страх захворіти.

Співчуваю Вам - коли переслідує страх захворіти знову, життя стає нестерпним. Про що і свідчать Ваші слова: "Я nеpеcтaв mpіяти, в mене в гoлoві oднa дуmka, це не зaxвopіти. Мені цей cтpax блokує вcе, mені cтpaшнo бaчитиcь з людьmи, я відpaзу дивлюcь чи не xвopa людинa і тд. oдниm cлoвom жеcть..."
Однак із монстром (страхом) можна впоратись(!)

Що для цього потрібно?
Відповім - пропрацювати причини страху, нав'язливі думки і Ваші "захисні" механізми, як то

Я приходжу додому з магазину і переживаю чи не захворію я або дружина. Мию руки по 10 разів та заставляю дружину. Коли заболить горло в когось або нежить чи ще щось, в мене зразу паніка та думки що це просто жах, ми сильно захворіємо і тд.

Вам, напевно, здається, що багатократне миття рук пригальмує ТРИВОГУ, спричинену страхом захворіти. Натомість від цього страх нікуди не зникає, а тривоги не стає менше.

Вірогідно, після хвороби загострився прояв Вашої іпохондрії (надмірне занепокоєння своїм здоров'ям, що проявляється страхом наявності небезпечного захворювання).
Ця особливість загалом Вам притаманна?
Наскільки в цілому вразливий Ваш організм?

Проблема вирішується у взаємодії з психологом, а в крайньому випадку - з психіатром, який призначає лікування медпрепаратами для полегшення/зняття симтомів. І після лікаря всеодно порібна психотерапія, бо наразі зачеплена уся Ваша психіка - ставлення до себе, міцність і стійкість Вашого Я, утримання контакту з реальністю і таке інше.

Хочу також спитати, як ставиться до загрози захворіти Ваша дружина?
Як вона реагує на Ваші вимоги щодо миття рук і взагалі до Вашої поведінки?

Відредаговано автором 02-01-2024 19:54:43

Как именно вы болели?
Работаете ли вы? Работа онлайн?

В основі подібних страхів завжди знаходиться базовий СТРАХ СМЕРТІ.
Ось із ним Вам і треба працювати - в психотерапії.

Ні, самі не впораєтеся. 100%. Техніки не прості і потрібний супровід психолога.
Що зупиняє звернутись до спеціаліста? Недовіра? Чи щось інше?

Я не показую свій страх, і якесь занепокоєння. Я це роблю як турботу про неї, помий будь ласка руки як прийшли з вулиці і тд, я стараюсь тримати якісь здорові межі, але в середині мені дуже страшно і я про це нікому не говорю.

Від цієї скритності і намагання приховати свій страх, напруга всередині Вас тільки підсилюється. До того ж, напевно, дружина багато чого помічає, але подібно до Вас, приховує свої думки і враження.
Загалом-то, проявляється своєрідний стиль - НЕ БУТИ СОБОЮ, не виражати назовні те, що відбувається всередині. Припускаю, що це може бути одним з кількох чинників Вашого нинішнього критичного страху, який спотворює поведінку і життя в цілому.

Варто звернутись до психолога індивідуально. Самотужки проблеми подібного характеру НЕ ВИРІШУЮТЬСЯ.

Що Ви втрачаєте в разі співпраці з фахівцем? Тим більше, зустрічі відбуваються онлайн.

Хотів попробувати справитись самотужки, а вже після цього працювати з психологом.

І досі вірите в самозцілення?

Из того, что и как вы пишите, предположу, что и до ковида были проблемы с доверием, тревогой, страхами.
Ковид скорее всего это обострил