Думки про те що мало чого досягнув і що можу все втратити

Добрый день!

В мене є сімʼя, дружина, дитина, відносини хороші все добре, заробляю я достатньо, грошей вистачає з цим також немає проблем, можна сказати повна гармонія та спокій(на скільки це зараз можливо в Україні), але в плані доходів, достатку і розвитку я постійно докоряю собі що всього цього мало, потрібно більше, потрібно успішне, знаходити якісь нові варіанти доходів і розвитку. І в мене це виходить я росту в плані доходів, розвитку і т.д., але мене це не радує, завжди думки що це майже нічого,

Вы говорите, что в реальной жизни у Вас все складывается успешно, но на иррациональном уровне Вы переживаете это по-другому. Скажите, а как давно Вы себя так чувствуете или так было всегда? Был ли достаток в Вашей семье? Какие требования к Вам предъявляли родители? Возможно, тот фактор, что есть война, тоже мог обострить Ваши переживания. С Вашим вопросом желательно разобраться индивидуально

Вітаю.
"постійно докоряю собі"
Коли Ви вперше почали " докоряти" собі? Це стосується тільки матеріального забезпечення чи ще чогось ( напр., мало часу проводите з дитиною ( поганий батько) або не допомогаєте дружині( поганий чоловік) та ін.?
Людина не почне себе докоряти, якщо не має такої навички. Зазвичай, вона формується ,коли дитину докоряють дорослі( з найкращих міркувань- вони так мотивують), а потім, коли вона виростає, починає докоряти себе сама. І це не залежить від частоти " докорів", а скоріше- від глибини впливу.
Тому, дозвольте не погодитись, з цим:
"Тобто якщо оглянутися в минуле то 99% спогадів є позитивними"

Ці думки виникли, коли Ви одружились чи коли народилась дитина?
Гіпервідповідальність за сім'ю? Хто в вашій родині був таким " відповідальним" та "турботливим"? Або це тривога Вашої дружини( або її мами)?
А Ви піддалися цьому " навіюванню", бо схильні турбуватися.

Тобто, причин Ваших " думок" може бути багато, тому й шляхів позбавлення від них також. Тому, я бачу один вихід- терапія.

Доброго дня!

У вас нет принятия себя... все отсюда... потому и обесцениваете себя...
Недовольство собой... сколько б вы не имели вам будет мало... какаято внутренняя жажда... которую вы не как не можете загасить... ( возможно эгоизм с которым надо работать... либо пустота внутри...)
Насколько вы знаете себя настоящего?? И насколько вы щедрый человек?
И что для вас Счастье вообще? И сколько вам надо денег? И в деньгах ли счастье истинное?

В мене постійно думки що в якиїсь момент я втрачу всі доходи, не зможу забезпечувати сімю, всі знання і досвід який я маю нічого не вартий і не допоможе мені з цього вибратись

По-перше треба розібатись, хто або що навіяло ці думки?

Я не можу зрозуміти звідки це в мене і як це побороти.

Треба спочатку дослідити, а потім вже й бороти. Приймаючи до уваги наступне:

В іншому в плані тобто час з дитиною або допомога дружині, я вважав що все супер, звісно дружина думає інашке..))
Думаю це почалося десь в той момент коли я утворив свою сімʼю і народилася дитина, близько 5 років тому, памятаю коли дружина була в декреті, а син маленьким то були по своєму важкі часи і в взаємовідносинах з дружиною і в фінансах.
І на рахунок того що це мені навіяла дружина в певній мірі, а я сам по собі тривожна людина і просто на це піддався, напевно так і є

можна зробити висновок про навіювання від дружини. Що можете сказати про її характер в цілому? Тільки чесно.
Виходить, все наступне:

завжди думки що це майже нічого, є люди які розвиваються скоріше, які успішніші, тобто сам принижую свої досягнення, багато тривожуся, думаю про те шо і це шо маю можу втратити(хоча шанси цього дуже незначні), сам принижую свої ж досягнення у своїй голові, багато порівнюю себе з іншими. Це все мені дуже заважає, псує настрій, забирає сили.

це виключно вплив Вашої дружини? Якийсь негативний вплив, не знаходите?

Судячи з Ваших відповідей почуття безпеки у Вас пропало з початку створення сімї і народження дитини. Наче весь груз відповідальності тільки на Вас. Чи зможе Ваша дружина Вас "підхопити" в разі Вашого "провалу"? Ви пишете, що в батьківській сімї було все супер. Було б добре подумати/позгадувати хто ще з Вашої сімї так нагрібав відповідальність на себе (не до Вас як до дитини, а саме на себе)

Що можу сказати про дружину. Якщо чесно тов неї не простий характер

І все?)) Викрутилися)
А якщо конкретніше? В чому він не простий? Як це проявляеться?

Тут не думаю що вона хотіла якогось негативного впливу, скоріш за все її слова я зрозумів якось по своєму і маймо що маємо. Тому що я не можу пригадати від неї таких слів як тут описую я.

Може й не хотіла, але все одно ж зробила? Зробила. І це саме її відповідальність. Частка відповідальності. Друга частка - так, на Вас - що прийняли в себе наче "губка" і почали з цим жити. Хоча навіщо? Бо тривожний та залежний? І що ж? З цим нічого не треба робити?

але в цілому я думаю вона хороша людина не маніпулятор і нічого такого, навіть набагато відкритіша ніж я. Я б не сказав що вона якось прямо мені говорила на ці теми, або якось навіяла це навмисно, скоріше це були якісь її переживання які я в більшості сам прийняв на свій рахунок і так до цього відношуся… да в нас були сварки в яких кожен міг наговорити зайвого, але ми розуміємо що це було ненавмисно і зайве і стараємося не придавати тому значення

Ви ДУЖЕ гарний адвокат і добре вмієте ВСІХ оточуючих виправдовувати, а також гарний ПРОКУРОР, який добре вміє СЕБЕ особисто засуджувати та звинувачувати. І перший, і другий варіанти - хворобливі, нездорові.
Тож, є сенс із цим попрацювати психологічно. На психотерапії.

Доброго вечора!
Перечитала Ваші доповнення та відповіді колег, тому, щоб не повторюватися, спробую коротко сформулювати свою думку стосовно Вашого стану
Перше, стосується підвищеного рівня тривожності та гіперопіки.
Діти так влаштовані, що на якісь дрібниці в стосунках батьків та якості їх характеру звертають лише опосередковано. Тобто, лише тоді, коли це якимось чином дитину торкається. Тобто, якщо ставлення батьків до дитини було нормальним, такі деталі як підвищена тривожність когось із батьків може пройти зовні непоміченим, але...
відкластися вже в дорослому віці на поведінковому рівні як певна успадкованість... І з цим потрібно розбиратися, працюючи на рівні підсвідомості...
Далі, Ви пишете: "Думаю це почалося десь в той момент коли я утворив свою сімʼю і народилася дитина, близько 5 років тому, памятаю коли дружина була в декреті, а син маленьким то були по своєму важкі часи і в взаємовідносинах з дружиною і в фінансах". Для людина з розвинутим почуттям відповідальності та контролю такі речі можуть глибоко "в'їдатися" як певний досвід. Щоб потім, знову ж таки, несвідомо, керувати всім наступним життям як напрацьована поведінкова установка, навіть,якщо в житті все нормально.
І нарешті, третє, і як на мене, найголовніше. Якщо людина основною метою життя робить фінансовий добробут, завжди її будуть переслідувати страхи та невпевненість у собі через те, що з втратою досягнутого може зруйнуватися вся звична картина світу... І як наслідок, зруйнувати все життя... Тобто, як на мене, особистісне сприйняття себе у Вас асоціюється з матеріальним добробутом.
А це, насправді, дуже небезпечно... Чи не тому Ви при зовнішньому благополуччі знаходитеся в постійному напруженні? Адже, виходить, що втративши рівень матеріального благополуччя, Ви повністю втратите і себе...

"на рахунок того що це мені навіяла дружина в певній мірі, а я сам по собі тривожна людина і просто на це піддався, напевно так і є"
Думаю,що не " просто " так піддався, а тому що дружина своїми страхами влучила в Ваші( неусвідомленні). Згодна, що скоріше за все, вона діяла ненавмисно. Але, маємо що маємо. Тому, пропоную Вам уявити що станеться, якщо :
"в якиїсь момент я втрачу всі доходи, не зможу забезпечувати сімю, всі знання і досвід який я маю нічого не вартий і не допоможе мені з цього вибратись"
та дозволити собі відчути весь цей жах,дійти до кінця та побачити свій страх, тобто те, чого Ви дійсно боїтесь. Бо, на мою думку, під тривогою про можливі матеріальні проблеми й ховається те,чого Ви насправді боїтесь. Тому що, розумом Ви усвідомлюєте:
"хоча знаючи себе я розумію що знайду вихід в будь якому разі і в будь якій ситуаці", а почуття говорять про інше.