Як позбутись нав\\\'язливої думки про смерть?

Привіт!
Прочитала ваше повідомлення: " ловлю себе на думці що краще буде коли я помру"
Питання, а що тоді буде кращого? Особливо для дитини, для батьків ваших?
Треба зрозуміти, що у вас криза особистості, а не життя! Життя вирує і в ньому багато варіантів виходу з поганих обставин, багато вибору.
То ж треба не з життя йти, а міняти життя, щоб побачити, як росте дитина та навчити її не робити своїх помилок в житті, навчити жити і радіти життю. А для цього треба самій цьому навчитися.
В такі часи, коли "накриває" треба з кимось говорити, радитись. Є з ким?
З чоловіком у вас проблема, дійсно. Треба замислитись чи потрібен він вам?
З часом можна зустріти кращого чоловіка, чому ні? Чому треба жертвувати собою, дитиною, а не чоловіком?
Не спішіть! Час, майбутнє може змінитись на краще, то ж шукайте варіанти, як змінити своє життя на краще.
Шукайте психолога, щоб знайти вихід.
Бажаю всього найкращого.

Відредаговано автором 20-04-2024 08:10:42

Доброе Утро!

Вам нужно на психотерапию. ( либо психотерапевт или психиатр. Или семейный психотерапевт)

Чтоб понять - почему вы выбрали именно такого мужчину - деструктивного - пьющего?
Почему муж начал выпивать по каким причинам?
Ему нужна помощь - врачей - у него зависимость и от алкоголя, и от игр.
И есть ли шанс - восстановить нормальную семью?

Пока муж ведет деструктивный образ жизни - вы рядом с ним будете угасать.
А значит может лучше подумать о разводе?
Есть ли у вас ресурсы саму себя обеспечивать?
На саму себя опираться?
Есть ли у вас помощь от родственников или друзей?
К кому за помощью вы еще можете обратиться?

Желанный ли был ребенок?
Как проходили роды?
Устаете ли вы с ребенком?
Есть кому помочь с ребенком? ( родственники или няни)
Возможно у вас последствия от после родовой депрессии - поэтому нужно к психотерапевту.

Что вам еще в жизни интересно?
Что вашу жизнь наполняло - до создания семьи?
Чем интересовались? К чему стремились?

Я дедалі частіше ловлю себе на думці що краще буде коли я помру. Нещодавно бачила фото потягу метро і зловила себе на думці от би він (потяг) мене переїхав.

Якщо Ви в даний період не витримуєте життя з тими труднощами, які маєте, це ще не значить, що вони будуть через 5 чи 25 років. З часом дитині не потрібно буде приділяти так багато часу, як зараз, Ви зможете більше відпочивати і займатись тим, що Вам подобається, зможете працювати і бути фінансово незалежною.

Але зараз Вам краще звернутись до психотерапевта чи психіатра, щоб Вам допомогли справитись з нинішнім станом.

А в мене мала дитина 1 рік і 2 місяці

Вам є на кого час від часу залишати дитину і відпочивати?

чоловік який може запивати та ще й захоплюється азартними іграми

Є певні причини, чому Ви обрали саме такого чоловіка. Можете почитати про співзалежність.

Як мені бути... я божеволію?

Не тримати все в собі. Вам варто звертатись до спеціалістів за допомогою щодо свого стану та до близьких людей, щоб допомогли з доглядом за дитиною.

Доброго дня!
Ви не божеволієте, Ви просто не розумієте як далі жити, втратили себе та сенс свого життя і жахаєтеся тих труднощів, з якими вже зіткнулися.
Насправді, у кожної людини є певні надзвичайно важкі періоди життя, коли здається, що далі тільки темрява і безвихідь... І так буває тим частіше, чим сильніше ми були прив'язані до людського щастя і чим більше було яскравих очікувань, які не справдилися...
У кожної людини є свій об'єм, насамперед, внутрішньої роботи, з якою ми повинні навчитися справлятися.
І перший крок в цьому - це глибинне внутрішнє прийняття життя саме таким, яким воно є на даному етапі.
Я розумію, що пишу щось таке, що може викликати обурення, але... Легше стає лише тоді, коли приймаємо свою долю як таку, що допомагає нам глибинно змінюватися. А отже, штовхає нас до розвитку, при якому самогубство вже стає неприйнятним повністю... Адже,
чим сильніше ми внутрішньо
обурюємося, ображаємося та не
приймаємо своє життя, тим швидше
впадаємо у розпач та втрачаємо сили,
які потрібні для того, щоб шукати вихід.
Вас є кому підтримати? Ви можете до когось звернутися по допомогу? Переїхати на якийсь час пожити окремо від чоловіка?