Розрив відносин за ініціативи чоловіка

Доброго дня.
Ваше сум'яття зрозуміле, 9 років це дуже тривалий термін. Як Вам дається переживння розриву?

І враховуючи все, важливо розуміти, а щоб Ви хотіли отримати тут? Яку допомогу?

Ммг, Ваші питання зрозумілі, але чи може хтось тут, хто не знає ні Ваших стосунків, ні Вашого колишнього чоловіка на це відповісти?
Чи запитували Ви у нього безпосередньо? Про те, чому він ініціював розрив? Що змінилось?

А як Ви самі ставитесь до його поведінки? Того, як Він по різному себе поводить зараз? Які емоції це викликає? Чи хочеться Вам такого спілкування?
Тому що іноді, простіше розібратись у своїх переживаннях та покращити свій стан відійшовши від проблеми на певну дистанцію, а фактично Ваші стосунки утримуються і надалі, що точно не надає бодай чіткості в тому.

"Мені ж пише, щоб я жила своє життя, не малювала ілюзій" - це його прямі слова. Чому не можете покластись і прийняти рішення опираючись на них? Що в його поведінці, Ви сприймаєте як надію саме на відновлення стосунків а не на збереження нейтралітету чи "гарного розлучення" для комфортної роботи, наприклад?

Знаєте, помилитись можна в будь-якому випадку, але особливо часто ми помиляємось роблячи висновки із власних уявлень. Ви не можете знати, що у нього в голові, але можете запитати прямо те, що Вам потрібно знати. Те, чи можете Ви вплинути на його почуття та Ваші стосунки, і попри його поведінку, опиратись вже на вказані слова. Інакше, є ризик і надалі мучити себе умовною невизначеністю.

Як відчуваєте, чи могли б напряму запитати його?

Доброго дня!

Я заплуталась, адже не зовсім розумію: пише він одне, дії інші, поведінка взагалі дивує(

Дійсно, з огляду на все, доходиш висновку - суцільні протиріччя.
Проте головний ребус в тому, як Ви самі себе заплутали(!) А Ви таки заплутали.

Тож, давайти вносити ясність. І почнемо ось з цього -

Після 9 років громадянського шлюбу

Чомусь пропозицію не зробив. А вважаєте, чому?
Які почуття були у Вас щодо його "мовчання" в цій площині?

Наступне.

Він повернув половину суми, а я була змушена переїхати до арендованої квартири.

Знову про почуття Ваші. Не його. З якими почуттями та емоціями був пов'язаний цей крок? Куди Ви ті почуття сховали?

Він спокійно, як і зазвичай, спілкується, розповідає обобисті моменти: коли йтиме до перукаря, що прав кросівки і т.д.

Це, ніби ми просто знайомі, колеги і більше ні про що? Чи не так? Може, це свідчення і маркер Вашої важливості для нього?

Мені ж пише, щоб я жила своє життя, не малювала ілюзій, читала, розвивалась і т.д.,

Ось так він дбає про Вас, налаштовуючи змінити і вектор, і наповнення Вашого буття. Прямо як дбайливий батько(!), що переймається долею донечки.

адже він не може нічого обіцяти, бо не знає що саме він переосмислить і скільки часу йому для цього потрібно.

Схоже, що на крючечку Вас тримає, особливо враховуючи

проявляє турботу, купує продукти, оплачує моб.рахунок, може на роботі говорити годинами зі мною, спокійно дивиться в очі.

Щоби далеко бодай не втекли. На всяк випадок варто Вас тримати на прив'язі. На всяк випадок...

Після своєрідного дослідження туман хоч трохи розвіявся?

Відредаговано автором 30-05-2024 15:15:40

Доброго ранку!
Щиро співчуваю Вам і розумію бажання повернути відносини.
У зв'язку з цим виникає одразу питання: а Вас влаштовують такі відносини, які були між вами? Без усіляких зобов'язань з боку чоловіка? Адже, громадський шлюб для чоловіків, насправді, просто ніщо. І штамп в паспорті, насправді, в першу чергу, потрібен саме їм! Бо лише в такому випадку, вони своїми діями підтверджують, що готові взяти відповідальність за свою жінку і за родину вцілому.
Окрім того, у мене склалося враження, що чоловік Вас просто виставив з квартири. Квартиру купували яким чином? Хто власник квартири і чому Ви так легко згодилися її віддати йому? Адже, за законом, громадянський шлюб вважається шлюбом і Ви маєте всі права дружини в такому випадку.
Отже, на мою думку, є певні ознаки якоїсь внутрішньої жертовності з Вашого боку, тенденції до психо-емоційної залежності. І саме цим він і користується, маніпулюючи Вами: і не одружується, і тримає на прив'язі. Бо йому так зручно і в таких стосунках Ваші почуття не враховуються від слова "зовсім".
Що робити? Я б не радила Вам зараз якісь кардинальні дії, бо, на мою думку, Ви внутрішньо не готові до них, бо прив'язані до цього чоловіка. І цим можете зробити болісно лише собі. Власне, нічого дивного немає, адже, прожили разом цілих дев'ять років і Для Вас це був вже шлюб, а він був для Вас чоловіком, на відміну від нього. Який просто грався і користувався Вами, бо, судячи з усього, недозрів до серйозних стосунків.
Я б Вам щиро радила індивідуально почати працювати з психологом. Бо проблема, на мою думку, набагато глибша. І стосується Окрім стосунків з чоловіком ще й ставлення до самої себе, своєї цілісності та цінності Окрім того, ситуація ускладнюється ще й спільним перебуванням на роботі.
Якщо хочете повернути його і перейти на новий рівень стосунків, необхідно навчитися бути самодостатньою( не плутати з самостійністю - це різні речі). Тобто,навчитися цінувати себе і стати щасливою не завдяки йому, а просто тому, що Ви -
жінка і особистість, яка прийшла у це життя бути
щасливою.

Відредаговано автором 31-05-2024 11:07:55