Дірка в душі

Виталий Бондарчук психолог

Київ · 02.07.2024 11:33

Доброго дня, зараз у Вас немає проблем у стосунках?

Юлия Якименко психолог

Дніпро · 02.07.2024 11:42

Здравствуйте!
"Чи засвоїла я урок, чи може це повторитися " ваш внутрений голос который вас "в інші моменти картаю себе за це", и после всего " я почуваюсь огидною, мерзенною, жахливою, жорстокою, я не хочу такою бути.", чей это голос, при ком вы испытывали такие ощущения, кто так стыдил?
"Я не знаю що я відчуваю до чоловіка і чого я хочу в плані стосунків з ним надалі." обратитесь к психологу, здесь задействованна на одна тема которая лежит на поверхности, а множество взаимосвязаных факторов, которые необходимо расматривать вместе с профессионалом.

Підтримали: 1

Ірина Миколенко

Галлий Порфирьевич Кравчук психолог

02.07.2024 12:28

цитата:

02-07-2024
Доброго дня.
Я зраджувала свого чоловіка (переписки, поцілунки, секс) і це жахливо.

Це один із перших кроків до оздоровлення Душі. Це добре що ви написали і усвідомлюєте.

цитата:

Сказати правду про зраду заважає інстинкт самозбереження — я на 99,9% припускаю що за таке він в афекті може вбити.

Це також вірна думка. І тут не тільки страх.
Тут і небажання ранити іншу Душу.
Рану у власній Душі вам прийдеться заліковувати самій.
І зробити це можна із допомогою психолога.

цитата:

Що з цим можна зробити тепер?

В любому випадку не потрібно себе звинувачувати і оправдувати, чи продовжувати почувати себе...

цитата:

почуваюсь огидною, мерзенною, жахливою, жорстокою, я не хочу такою бути.

Бо ви такою не є
І здоровий голос Душі і Совісті говорить в вас.
Вам варто просто РОЗІБРАТИСЯ в тому, де ви заблукали.
І все можливо змінити на краще.
Навіть на більш краще
ВСІ ми ДОЗРІВАЄМО до розуміння себе і людей поряд поступово.
Ви також дорослішаєте. І це Добре.
Найдіть спеціаліста на сайті і він вам зможе допомогти, пройти цю кризу Росту , більш впевнено і конструктивно.

Підтримали: 2

Володимир Анатолійович Тарасенко Ірина Миколенко

Елена Грибкова психолог

02.07.2024 12:35

Співчуваю вашому болю, Анно, і щиро бажаю вам розібратися в собі і в цій ситуації. Парою порад тут не зарадиш, треба все це виговорити, виплакати і розкласти по поличках. Відчуваю готовність розділити з вами ваші почуття і поділитися своїми знаннями і досвідом. Якщо вам відгукується, звертайтеся до мене.

Виталий Бондарчук психолог

Київ · 02.07.2024 12:48

Від добра - добра не шукають. Якби у Вас все було б добре і ви відчували взаємну палку любов, навіщо б Вам здалися ці переписки і все інше. От і зараз Ви не знаєте що відчуваєте до чоловіка у плані кохання. Але в той же час відчуваєте недовіру і страх за своє життя і благополуччя.
Спробуйте розвернути Ваші думки у іншому напрямку. Замість того щоб відчувати себе жахливою через думки про інших чоловіків, можливо все навпаки - мене приваблюють стосунки з іншими чоловіками, тому що в стосунках зі своїм чоловіком мені не комфортно?

Підтримали: 2

Володимир Анатолійович Тарасенко Ірина Миколенко

Ирина Константиновна Зубиашвили психолог

Київ · 02.07.2024 13:38

Після зради свого партнера Ви можете страждати від сильного почуття провини. Це не зовсім приємно, але цілком нормально.
Ви зрадили іншу людину, і від цього можете самі почуватися погано. Почуття провини - це сильна емоція, яка може спровокувати необачні, імпульсивні вчинки, тому не варто нічого робити безпосередньо після того, що трапилося.
Причиною появи іншого чоловіка завжди є стосунки, що склалися в сім'ї. Тому треба не лише розібратися в собі, а й вирішити питання стосунків із чоловіком на фундаментальному рівні.
Те, що Ви зрадили чоловікові – це наслідок, а не причина!
Цю проблему потрібно обговорити з психологом.
Прийміть той факт, що Ви всього лише людина.
Можете сказсти собі : " "Я вчинила неправильно, але я можу постаратися виправитися і приймати правильні рішення в майбутньому".
Зосередьтеся на майбутньому, а не на минулому. Звичайно ж, легко бичувати себе через зраду, але, зациклюючись на минулому, ви тільки робите гірше собі.
.

Підтримали: 1

Ірина Миколенко

Виталий Бондарчук психолог

Київ · 02.07.2024 13:42

Насправді є набагато важливіша людина у Вашому житті, ніж Ваш чи інші чоловіки і навіть ніж Ваш батько. Але з нею Вам теж не комфортно

Підтримали: 1

Павел Леонидович Басанский

Владимир Анатольевич Тарасенко психолог

Запоріжжя · 02.07.2024 14:14

Доброго дня, Anna!

цитата:

ДІРКА В ДУШІ

Співчуваю Вам!
Дірка в душі зараз, після всього

цитата:

Я зраджувала свого чоловіка (переписки, поцілунки, секс) і це жахливо.

Напевно, вона була і раніше. Просто Ви її не помічали або не воліли помічати.
Та вона тимчасова... якщо вдасться себе наповнити, перед тим розібравшись в собі. В своєму способі побудови близькості. В здатності і умінні відповідальними/дорослими засобами вирішувати особистісні проблеми.
Проскочити по поверхні явно не вийде. Доведеться занурюватись вглиб і пропрацьовувати спадщину дитинтства

цитата:

більше за все голос тата.

Адже воно зробило суттєвий відбиток на Вашому сприйнятті самої себе. І, відповідно, ставленні до себе, що закономірно позначається на рівні вчинків і поведінки в цілому.

цитата:

І я не знаю що з цим робити тепер.

Сказати "прийняти" буде занадто простим рішенням. Зрештою, все одно приймете, проте до того моменту пройдете складний шлях ємоційного шторму та ціннісного вибору.
Нагальною буде чутлива і щира підтримка когось зовні. До речі. такою людиною може стати психолог.

Підтримали: 2

Віталій Вікторович Бондарчук Ірина Миколенко

Виталий Бондарчук психолог

Київ · 02.07.2024 14:28

Чому типу?) - Це і є Ви. І Вам із собою жити усе життя. Але це не так просто і приємно, якщо я вважаю себе порожнім місцем, огидною, мерзенною дурепою, жахливою і жорстокою - насамперед, по відношенню до себе ...

Павел Леонидович Басанский психолог

Київ · 02.07.2024 15:03

Психолог больше не активен на сайте

Самое ужасное не описанное здесь, а то, что личности, которая могла бы все осознать и что-то изменить в своей жизни в полном объеме пока еще НЕ существует. Только какие-то ее зачатки. Есть в основном только набор из желаний, инстинктов, реакций и чужих (родовых) программ. Почему не сформировалось это ядро и КАК его сформировать? - вот главный из вопросов.

Підтримали: 4

Віталій Вікторович Бондарчук Алла Володимирівна Романенко Ірина Миколенко Лілія Козак

Виталий Бондарчук психолог

Київ · 02.07.2024 16:20

Хтось, хто візьме на себе батьківські функції і буде намагатися виховувати хорошу дівчинку? - це вже було у Вашому житті і привело Вас туди, де Ви є. Може досить шукати наскількі глибоким може бути дно?
Всі відповіді всередині Вас, а не зовні

Підтримали: 2

Алла Володимирівна Романенко Ірина Миколенко

Виталий Бондарчук психолог

Київ · 02.07.2024 16:47

Тепер дівчинка знову була маленькою, двері в сад — зачинені, а ключик лежав на столі ...

Підтримали: 1

Лілія Козак

Виталий Бондарчук психолог

Київ · 02.07.2024 18:16

Саме так, пізнати себе - "Хто я і нащо?"

Виталий Бондарчук психолог

Київ · 02.07.2024 23:49

О ні, навіщо? Засуджувати, оцінювати, вішати ярлики, обзивати - для цього я Вам не потрібен, Ви самі з цим можете впоратись)
Якщо хтось інший заборонив, то хтось інший може і дозволити. Що ж виглядає цілком логічно, але краще буде, коли цим хтось стану я сама

Підтримали: 1

Володимир Анатолійович Тарасенко

Валентина Жемчужникова психолог

Київ · 03.07.2024 11:33

Все, что вы можете это прожить свои чувства, сделать выводы на будущее и разобраться в себе. Простить себя и принять, что так было. Это можно в психотерапии.
Чувство вины и стыда достаточно тяжелые. Но это то, чем мы платим порой за наши выборы, последствия наших поступков. Тому были причины, обстоятельства. Это не про то, чтобы свалить вину на другого, не про то, чтобы не нести ответственности, но бывают моменты, когда по другому поступить не получалось, это был лучший выбор на тот момент.
Из того, что вы пишите, то предположу, что возможно есть еще чувство страха перед мужем. Или к чему вы написали про убить в аффекте. Может этот страх даже сильнее вины. С этим разбираться надо.

В общем, совет один - работать с психотерапевтом на эту тему. И чувства проживете, и разделите их с психотерапевтом, и в себе разберетесь и сможете простить себя. И заодно решите, что делать дальше.

Підтримали: 1

Ірина Миколенко

Валентина Жемчужникова психолог

Київ · 03.07.2024 12:22

Способов, как не чувствовать нет, а вот как обойтись с этим чувством, есть. Тем более, что часто за одними чувствами стоят другие, порой совсем неожиданные. И с этим как раз и поможет разобраться психотерапия.
Плюс вы описываете какие-то токсичные отношения и с этим тоже нужно работать.

Ирина Миколенко психолог

Полтава · 03.07.2024 14:14

Доброго дня!

" все ще були моментами думки, що якби була нагода, то я б попри все знову пішла б на все з тим коханцем, а в інші моменти картаю себе за це і думаю що категорично ні і ніколи і це не припустимо. Що з цим можна зробити тепер? Це дірка в душі, я почуваюсь огидною, мерзенною, жахливою, жорстокою, я не хочу такою бути."
Что с этим делать принять уже как есть - как факт случившегося - ощущение что вы досих пор не можете принять - сознательно что измена уже произошла - как будто вы еще в шоке - и только сейчас начинаете осознавать что натворили.

Вы самое главное сказали - что всеравно б пошла на измену - вот спросите себя почему?
Что вам дала измена? Почему она для вас так манка?

Что для вас вообще отношения мужчины и женщины? Что для вас брак и союз?
И любите ли вы своего мужа? Если есть не просто мысли но уже реальная измена.
Что вы к мужу чувствуете теперь?

Говорить ему или нет про измену - только ваша ответственность и решение.
Но лучше не говорить - если вы уже заранее знаете про его опасную для вас реакцию.
Не будить лихо скажем так.

Но для себя самой, вам надо разобраться дальше - что делать дальше ?
Оставаться ли с мужем или разводится?
Если оставаться - то тогда нужно разбирать с психологом - что у вас с мужем не клеится и почему?
А если не оставаться и разводиться - то тут главное не врать самой себе и ему в плане того, а нужно ли дальше продолжать жить вместе.

На измены в парах много кто идет ( все в жизни бывает)
просто тут важно понять для себя - а стоит ли сохранять брак и для чего?
Если да - то сделать выводы - и постараться больше не повторять измен - если вы уважаете своего мужчину - а он соответственно уважает вас?
В любом случае вам нужна психотерапия - чтоб разобраться что делать дальше.

Підтримали: 1

Ирина Константиновна Зубиашвили

Ирина Миколенко психолог

Полтава · 03.07.2024 15:02

додам -
""виховувати хорошу дівчинку" — це втискає в пластмасові рамки, в яких все-одно звірине буде буянити, тимчасово нападаючи на себе, допоки не проламає ці рамки, і вирветься на волю, де може знову ж таки необачно наткнеться на дресирувальника, дасть втиснути себе знову в ще якісь пластмасові рамки і тд., коротше — гонка крізь замкнуте коло, бо не враховується хто я і нащо. А цьому "хто я і нащо" може просто треба дати свободу вирости і відбутися, без тиску цих рамок. Вони ніби гарні, але не мої"

А кто вам мешает расти узнавать себя - даже свою теневую сторону - свои страсти, свою свободу - свои желания - но делать это осознанно - чтоб не ранить свое окружение, и не так сильно ранить себя?
И зачем искать дрессировщика - когда можно учится саму себя дисциплинировать, и свои рамки самой создавать - то есть учится самоконтролю.
Вам не хватает самоконтроля - ощущение что вы настолько хотите свободы действий - что уже переходите грань специально недозволенно - чегото запретного ( измена) чтоб не нести не за что ответственность... делаю что хочу и не за что не отвечаю... но это детская позиция - незрелая.... взрослеть пока вы не хотите... а хотите чтоб вас ктото остановил или направил...родительская позиция.

Но вас остановить - можете только вы сами! Если захотите этого...
Другой человек может, только вам указать направление - а выбор за вами.
Вы пытаетесь переложить ответственность на кого то - чтоб ктото вас спас от дна... но это ловушка...
А чтоб с этой ловушки выйти - нужно учится принимать ответственность на себя за свои решения и поступки - даже если они негативные или осуждаемые обществом
- да я это выбрала я это сделала
- но если я хочу выйти с этого порочного и разрушительно сценария
- я должна начать осознавать, что я делаю и для чего
- и принимать ответственность на себя
- это взрослая позиция
- и это нормально - признать свои ошибки или промахи.

Только вот ощущение - что вы сами пока еще не решили, что это для вас ошибка, или наоборот, то чего вы так сильно хотите - катится на дно... ощущение что вам самой хочется падать в это дно ... а потом саму же себя за это наказывать... и так по кругу... а где предел этому? И главное ради чего?
Падаете на дно - потому что не верите что вас можно спасти? Что вы безнадежны?

Нарушить все возможные грани и запреты - вот что вы делаете - чтоб нечего не сдерживало - Да это Свобода - и может вам это и нужно сейчас - чтоб переступить для себя чтото непреодолимое... в этом и есть ваше освобождение - вот переступили и что получили? Стали свободнее? Стало легче?
Скорее почувствовали что вы так можете - переступать запреты.

А пока вы да - живете страстями - и ломаете все вокруг - и ломаете и саму себя...
Идете деструктивным путем...
А почему не чувствуете - безопасно рядом со своим мужем?
Можете ли ему доверять?
Он жесткий укоряющий осуждающий - как и ваш отец?
( допущение... гипотеза )