Доброго дня! В 8 класі в мене були конфлікти з однокласниками. На мій погляд, ці конфлікти спричинили психологічну травму, яка й досі не дає мені вільно жити. Все почалося з того, що я штовхнула свою однокласницю і після цього вона та її подруги почали постійно мене дразнити, обзивати перед всім класом. В перший день цього конфлікту я їм відповідала, але з кожним днем мені ставало все гірше і гірше, в мене було відчуття, ніби всі проти мене. Моя однокласниця, з якою я добре спілкувалася, підтримувала їх, хоча й не припиняла спілкуватися зі мною. Вона дружила і з ними, і зі мною, неодноразово ображаючи мене. Це все продовжувалося напротязі кількох тижнів. Я не хотіла ходити до школи, намагался не реагувати на їхні образи (вони налаштували весь клас проти мене), але нічого не виходило, я приходила додому і плакала. Одного разу моя мама розповіла про це моїй вчительці (це сталося випадково). Я не хотіла втручання мами в мої шкільні проблеми. А вони продовжували і продовжували обзивати мене і насміхатися, і якось я не витримала, вийшла з класу, підійшла до вікна і заплакала. Та вчителька побачила мене і зрозуміла, що це все через них. Вона вирішила цю проблеми, вони припинили всі свої дії у мою сторону, і "ватажок", навіть вибачилася, я сказала, що їй пробачила, але це все досі мене непокоїть. Мені вже 20, інколи я боюся ходити по вулиці, боюся людей, а саме того, що вони мене образять. Я ношу маску жорсткої, конфліктної людини. Нещодавно в мене відбувся конфлікт в університеті, який примусив мене згадати ситуацію зі школи, мене це дуже засмутило, я відчула себе школяркою, яка стоїть проти всіх, самотня і покинута. Мені важко знаходити спільну мову з людьми, я боюся виступати перед публікою (промови, навіть відповідати в університеті). Я не люблю, коли на мене дивляться прохожі, мені здається, що вони дивляться зі злістю. Не люблю проходити повз компанію людей, які сидять і дивляться на мене, мені здається, що вони насміхаються з мене. Коли я конфліктую з людьми вони мені здаються ворогами, в подальшому мені важко з ними знову почати спілкуватися. Але закривати очі на те, що люди говорять і мені не подобається-я не можу. Я не хочу відчувати себе слабкою. Що мені робити в цій ситуації?
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Здравствуйте. Если позволите, отвечу Вам на русском языке, мне так удобнее.
Психологическая травма, полученная в конфликтой ситуации с другими людьми, можно разобрать и решить только во взаимодействии с другим человеком, но в более комфортной и доверительной обстановке, которая будет в кабинете психолога. Поэтому, на вопрос "Что Вам делать в этой ситуации?" , ответ пока один: Обратиться к психологу, где вместе с ним в условиях безопасности вернуться в травматическую ситуацию и попробовать ее разрешить.
Кроме психолога, может все подойти, только вопрос для чего и как.
У Вас когда серьезно болит зуб, Вы идете к подружке, которая посочувствует или все таки идете к стоматологу, чтобы кардинально решить этот вопрос,то есть вылечить зуб и жить себе дальше без дискомфорта и боли?
В любом случае у Вас есть выбор и решать, как жить можете только Вы сами.
Как нельзя сделать операцию без врача, так нельзя вылечить травму без психолога. К тому же для этого понадобится не один визит.
Лучший ответ
Вiталiй Олександрович Климчук
психолог
Психолог больше не активен на сайте
Підтримаю усіх колег вище. Травма поселяється у нашій психіці, і утворюється щось наче закритої області, яка впливає на наше життя без нашого бажання, і часто ми не в змозі ті впливи контролювати й щось з ними зробити самі. Було би гарно знайти професійну підтримку. Тримайтеся й не здавайтеся :-)
Lui,
підтримую колег стосовно рекомендації по роботі з психологом. Щодо вибору спеціаліста, то рекомендую звернутися до того, хто спеціалізується на психотравматології. Тому що з досвіду можу сказати, що в цій роботі є досить великий ризик повторної психологічної травматизації. Адже почавши згадувати всі неприємні події, які відбулися з вами і які ще досі впливають на ваше життя крізь спогади і проекції на інших, у вас неодмінно будуть спливати переживання та почуття, які були тоді. І спеціаліст для консультування чи психотерапії з вами повинен бути обізнаний у динаміці психотравми та перебігу реакцій в процесі психотерапії/консультування. Дуже сподіваюся, що ви оберете хорошого спеціаліста. Не варто залишати своє життя поза турботою. Ви достойні гарно і легко жити. До побачення.
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.