Проблема в собі, відношеню до людей, проблеми з дитинства, затяжна депресія.

Доброго дня! В мене маштабна проблема. Затяжна депресія, проблема спілкування з дівчатами, занадто сильно переймаюсь невдачами. Дуже привязуюсь до людей... Депресія доходить до того, що а ж не хочеться жити...
Я сижу дома, нікуди майже не вихожу, живу з батьками, працюю. Дужестіснітільний, сам ніколи не познайомлюсь з кимось, буває, але дуже рідко...
Хочу мати серйозні відносини, але вже як більше 4 років ні зким толком і не зустрічався. Далі однієї зустрічі не заходить....
В мене комплекси дуже великі, особливо до зовнішності, дуже низька самооцінка...
Недавно познайомився з однією дівчиною в інтертеті, зустрілись 2 рази, в нас абсолютне все було взаємним... Попереписувались тиждень і все. Перестала мені відповідати, не знаю, можливо я багато їй писав чи ще щось, але минув тільки тиждень, про які серйозні відносини тут можна говорити. Але я за цей короткий час так до неї звик, ні прощо інше не міг думати крім неї і тут вона мовчить.... Проблема в тому, що а ж дуже занадто сильно через це переживаю, в мене й так депресія вже 2 рік якщо не більше, а тут ще таке... В місті моєму психологів немає, що робити і до кого звернутись не знаю.. Міг би поговорити з сестрою чи батьками, але вони мене не дуже зрозуміють. Мені портрібна людина, яка допоможе мені себе знайти, а то я в собі заплутався і то сильно, занадто довго я з цим тянув, відкладав, думав пройде все само собою....
Друзів немає, взагалі нічого немає.... Все життя живу з батьками, нікуди ніколи сам не виїжав, навіть кудись погуляти розслабитись. Брешу, є одна подруга, але вона вже одружена... Навіть не знаю що мені допоможе.... З дівчиною хотів поговорити, але вона ігнорить, думав прийти на роботу до неї і вияснити все, але не знаю чи це варто, якщо вона не хоче особо говорти і не відповідає.... Я так за тиждень звик до її, що моменту коли вона мене почала ігнорувати, я більше не прощо не думаю крім її, взагалі нічого не хочеться робити, абсолютно, коли ми спілкувались, то в мене було бажання все робити що тільки можна було...
Я дуже хочу розібратись в собі, бо через це страдають і мої відносини, і все остальне....
Багато комплексів з дитинства напевно, бо батькім боявся. Батько дома був не часто, зранку і ввечері після роботи. Маму я з дитинства боявся, коли вона йшла на роботу, було таке полегшення, а коли приходила, то був якийсь напряг, боявся уроки робити, бо кричала інколи била зі школи додому не дуже спішив, тільки коли мами не було дома..... Мені 24 і далі це затягувати не можна. Допоможіть