Бог и Жизнь

Доброе утро! Люди реальны. Почему задаете этот вопрос? Почему именно сейчас? Как долго Вы задаетесь этим вопросом?

Доброго вечора, Tim.

Как мне понять реальна ли личность каждого человека или любой человек не нуждается в развитии и это просто маска Бога и все крутится вокруг меня или все так же вокруг каждого живого человека?

Тобто, Ви думаєте, що особисто Ви не є "маскою, за якою скривається вся повнота Бога" і що Ви знаходитеся на рівні розвитку Вищого Розуму?

Чому Ви вирішили запитати про це саме зараз, як давно Ви про це думаєте і що Вас спонукало до таких думок?

Ответ отредактирован автором 20-04-2020 20:30:37

Здравствуйте. Т. е., об этом можно думать как о взаимотношении реального глубинного Я и так сказать идеального Я. Такие модели психики собственно психологи и предлагают. Внутренее Я-Самость- я-идеал и т. д. Однако приходит мысль, не играют ли эти все модели и представления еще и защитную роль от незнания, непонимания чего то. С неизвесностью связанна тревога. И такие вопросы и представления, мысли великолепно предотвращают возникновение тревоги. Но любое развитие сопровождает тревога. Это так сказать непременный компонент, условие развития. Представления же, идеализации могут быть необходимы как приближение, наведение мостов к истине, открытию чего то нового, себя. Но точно так же могут становится убежищем от тревоги и реальности. И тогда развитие тормозится или останавливается.

Тim, ни в коем случае не хочу вам добавлять беспокойства, но вы так говорите, как если бы полностью познали суть вещей и пришли к законченному пониманию. Но вероятно то о чем вы говорите- достаточно сложные, как вы сами отмечаете, глубокие, неоднозначные вещи. Уверенны ли вы, что справились с сомнениями и пришли к целостному представлению о себе. Это стоит сказать путь вскй жизни. Можно ли прям так взять и узнать себя? Посилам только богу. Может поэтому вы и сомневаетесь, что другие осознают себя и являются личностями. Они то конечно являются. Как и вы, как и все, отдельными независимыми и взаимозависимыми личностями. Но это усложнение наверное приходит как закономерный ответ на упрощение. А все не столь просто. И "знают" вас... Мне хотелось бы думать, что вы сами хотите продолжать изучать и узнавать себя. Но что то возможно препятствует.
Всезнание так точно останавливает развитие, но как я сказал, страхует от беспокойства. Предоставляет временное чувство спокойствия.
Всегда можно достичь лучшего понимание, через изучение себя

Ну правда, - ладно, а иллюзия то в чем?

Да, мое тело это тоже маска, я это понимаю, значит по сути с кем бы из людей я не общался - это самоосознающий осознанный Бог в теле данного человека?

Погоджуюся з колегою,що Ви дуже глибоко копнули в царину філософії, проте не науки. На Ваше екзистенційне питання ніхто не відповість тому, що над ним думало безліч філософів впродовж тисячоліть.

Пришло осознание существования как бы Высшего Разума, который находится, как бы это выразить, внутри и снаружи одновременно и руководит происходящими тут процессами на всех уровнях.

Як до Вас "прийшло" це усвідомленя? Ви пережили якийсь "досвід пробудження"?

Не могу только понять является ли каждый человек отдельной личностью и индивидуальностью на своем уровне понимания сути вещей и развития или любой человек уже "знает" меня когда я с ним/с ней общаюсь? Такое ощущение, что все люди вокруг имеют приблизительно мой уровень развития и понимания сути вещей

Якщо відповісти на Ваше запитання з точки зору психології як науки, то кожна окрема людина - це окремий світ (індивідуальність на своєму рівні розуміння сутності речей і розвитку), що дивиться на об'єктивний світ через призму свого суб'єктивізму. Тому повністю пізнати Вас інша людина не може тому, що вона просто не здатна абстрагуватися від свого суб'єктивізму. Хто справді здатний повністю пізнати Вас, так це Ви самі. Кожна окрема людина лише здатна "привідкривати" двері до свого світу іншим, адже процес "кодування-декодування" інформації сприяє переробці та редукції першопочаткових данних.

Якщо звернутися до фідософії Канта (концепції речей у світі), то він викоремлював: "річ у собі" (ноумен, наявний об'єкт, який є прихований для нашого сприйняття; знаходиться поза простором і часом) та "річ для нас" (феномен, лише приблизні і здебільшого викривлені наші уявлення про об'єкт). Механізм сприймання у всіх людей (на біологічному рівні) є однаковим, проте наша особистість (досить складне, багатокомпонентне явище) вносить свої корективи в розуміння об'єкта. Так, в дечому Ваше розуміння речей може перетинатися із розумінням речей інших (культура, релігія, життєва філософія, досвід і т. д.), проте це не означає, що вони є достеменно однаковими.

Те, що Ви описували, можна описати філософською, проте не науковою концепцією (на жаль, я не пам'ятаю її назви), яка говорить, що ми є лише фрагментами свідомості Вищої істоти, яка пізнає світ через "різні канали".

Рекомендую Вам детальніше "покопатися" у філософії соліпсизму, трансцендентній філософії, теоріях свідомості вищого порядку, проте скажу як психолог, що іноді ми звертаємося до таких глобальних питань, які, насправді, не мають відповіді, щоб несвідомо захистити себе від "контакту із самим собою" (крайні варіанти - дереалізація і деперсоналізація). Тому, першопочатково, Вам варто зрозуміти, чому Ви звернулися до цього питання і чому воно Вас турбує.

Сподіваюся, що хоч якось змогла відповісти на Ваше запитання.

Ответ отредактирован автором 21-04-2020 15:54:37

Вся проблема в нагромождении концепций, знаний и представлений о себе и мире - почти все это иллюзорно в итоге. Про науку я вообще молчу. Наш дуальный мир противоположностей и весь спектр между ними подразумевает наличие или отсутствие некой сути, которая в итоге и должна определять реальность человека. Наличие или отсутствие такой сути и задает вектор движения и развития реальности человека в ту или иную сторону, в сторону приобритения или потери этой самой сути, насколько я понимаю.

На скільки я розумію, Ви ототожнюєте ілюзорність із суб'єктивізмом, адже сенси - це, по суті, суб'єктивізм. Однак Ви вірите, що існує окремий, реальний світ (Вищий Розум), а ми будуємо ілюзорний світ (і тільки його здатні пізнати; а вектор сенсів чи відсутності сенсів конструює світ кожної людини і здає напрямок його розвитку ). Ця думка найдетальніше описується в філософії неоплатонізму.

Про науку я вообще молчу

Мені тоді цікаво, навіщо Ви звернулися на психологічний форум? Ми - психологи, а не філософи, і, відповідно, оперуємо психологією як наукою.

Ответ отредактирован автором 21-04-2020 17:14:05