Доброго дня, Настя.
цитата:
Знаете, меня это безумны раздражает. Я живу. Я достаточна умна и образована, чтоб принимать сама за себя решения. Я САМА знаю, что делать и как делать... что это моя жизнь , что мои ошибки - это мои . И что своими советами они не становятся ближе ко мне, а просто отталкивают меня... Как им объяснить то, что они не могут меня всю жизнь «оберегать» своими советами от всех проблем мира. Я хочу сама ко всему приходить. Через ошибки. Через опыт. В рамках разумного. У меня есть своя голова на плечах. И хорошее воспитание, которое не позволит меня пойти на крайности. Хочу доверия от всех. А не указов и страха о том, что я совершу много ошибок. Не вижу ничего плохого в ошибках.
Ось ці слова і скажіть їм. Також запитайте себе, що лежить під їхнім нав'язливим обергінанням та спробуйте зрозуміти мотиви їхньої поведінки (підвищенна тривожність, яку вони проектують на Вас;
страх, що Ви спеаруєтеся; стратегія "Рятівника", яку вони засвоїли з дитинства ("Я ОК лише тоді, коли оберігаю інших і т. д.) - це допоможе Вам дитсанціюватися, під час розмови від взаємних образ, проте це не означає, що Ви не маєте права гніватися.
Рекомендую Вам почитати для психоедукації книгу В. Ламберт "Личные границы. Как их устанавливать и отстаивать".
Пам'ятайте, що Ви маєте право на свій шлях, своє життя і свої помилки - Ви на вірному шляху. Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!
Ответ отредактирован автором 19-10-2020 14:25:18