Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
«Нашедший себя теряет зависимость от чужих мнений.»
Вопрос от: Nik2821 Возраст: 35

Дитина не хоче ходити на унітаз

Доброго дня. Доньці майже 6 років. Досі вона ходить на горщик. Десь в три роки ми купили спеціальну накладку на унітаз для дітей. Але вона не захотіла нею користуватися. Тобто не хотіла пробувати йти на унітаз. Ми не наполягали сильно. Думали, може ще зарано, всьому свій час. Тим більше в неї так буває - що має настати якийсь день і все вирішується. Але в неї так і не з'являлося такого бажання самостійно йти вже на унітаз. В чотири роки віддали її в садочок. Кілька днів походила і почала плакати. Розказала, що вчителька (так вона називала виховательку) її копнула. Ми мали можливість залишати її вдома. За деякий час вона почала проситися знову до садочку. Але нам вже самим не хотілося через таку виховательку її давати до садочку, а потім і коронавірус, карантин. Одним словом, час від часу вона нагадувала собі про садочок і цієї зими вона просто наполягла, поки ми не відвели її туди. Тим більше та вихователька вже в тій групі не працювала. Але там піднялася проблема з унітазом. Вона кілька разів в садочку пісалася в штани, бо чомусь уперто не хоче ходити на унітаз. А в садочку ще й, так розумію, їй не зручно, 'бо там же ж багато людей ходить'. Я так зрозуміла, що їй не зручно, якщо хтось на неї буде дивитися там. І я її розумію. Тому таке рвіння в садочок зазнало краху через туалет. Ми тоді вдома активно почали її привчати до унітазу. Вона не дуже охоче, але з моєю допомогою йшла на нього. Сама мене кликала. Але потім якось вона почала напружуватися, бо та кришка інколи сувалася, і навіть бувало падала в середину, поки я її садила. І я хотіла спробувати її посадити без кришки дитячої, одразу на 'дорослу'. Адже скоро в школу і їй треба навчитися самостійно сідати і без накладок в тому числі. Та вона напряглася, вперлася і я її не посадила, тільки з дитячою. Але після того вона перестала ходити на унітаз. Ми вже купили спеціальне сімейне сидіння з подвійною кришкою, яка вже нікуди не сувається. Приклеїли на стіну плакат, на якому я їй намалювала принцесу на троні-унітазі. Біля нього приклеїли файли з кількома аркушами з наліпками, щоб після кожного походу в туалет вона навколо принцеси клеїла ті наліпки. Їй все ніби сподобалося, хоча відчувалася ще якась напруженість. Вона навіть кілька разів сходила на унітаз. Хоча в більшості випадків вона просто сідала в одязі. Ми так намагалися поступово її знову привчати до цього процесу. Наступного дня вона навіть подякувала за сидіння. І все. Зараз максимум на що вона погоджується - просто посидіти, не знімаючи одягу.
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Дополнение от автора вопроса ·
Якийсь страх ще є. Навіть сідаючи в одязі, вона міцно тримається за сушку поряд. Чоловік її сьогодні вмовив, що за кожен похід в туалет, вона отримуватиме цукерку (їсти, звичайно, всі одразу не буде, а складатиме собі у коробочку). Цей варіант міг би бути дієвий. Бо і в перший раз приблизно так вона почала ходити на унітаз. Але це дуже не правильний варіант. Я не хочу, щоб моя дитина за цукерку ламала себе. В той же час я не дуже розумію в чому саме справа. Тому що є підозра, що крім можливого страху є такий фактор, як ' просто не хочу' або 'лінь'. Наприклад, вона дуже рано проявила ініціативу самостійно витиратися після туалету. Але за деякий час їй стало ліньки мити руки після цієї процедури і вона почала просити, щоб я її витирала.
Ще одне. Ми ходимо на підготовку до школи. Точніше, кілька разів були. Все було норм. Але останній раз перед підготовкою чоловік їй дав забагато пити. І в результаті дитина на самому початку уроку просилася піти геть. Я одразу подумала про туалет, але вона сказала, що не тому. Тоді я подумала, що може через нову вчительку ( бо то була англійська мова). І вмовила її побути ще. Вона сиділа на уроці практично зі сльозами весь урок. Я вже й не знала, що думати. А коли побачила, що вона перебирає ногами, зрозуміла, що все таки в туалет хоче. Я її швиденько зібрала, не очікуючи кінця уроку і ми поїхали швиденько додому. Там я не ризикувала її вести в туалет, бо то міг піднятися крик, а туалет поряд з класом. Точніше, вхід в туалет прямо з класу. Потім два тижні не було підготовки. І вчора ми мали знову йти. Але так і не пішли, бо донька не захотіла. Вона вже з вечора нервувала. Я їй почала розказувати казку про принцесу, яка йшла до школи і як їй було весело в школі, новий рюкзак і т.п. А вона питає - і в туалет ходила принцеса? Ну я сказала, що принцеса спочатку трохи хвилювалася, придивлялася, але все ж таки спробувала і зрозуміла, що нічого страшного в цьому не має. Потім зранку вона намалювала принцесу, а поряд калюжу і прокоментувала: принцеса попісялася. В кінці кінців вона заявила, що ніколи не буде ходити на унітаз. І ніколи не буде ходити до школи. Як нам бути? Що можете порадити? Буду дуже вдячна за будь яку пораду
Дополнение от автора вопроса ·
На жаль, навіть не знаю чи в нас десь є дитячий психолог і де його шукати
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.
Хотите прямо сейчас задать вопрос психологу онлайн бесплатно?