Депресія, емоційне вигорання, панічні атаки.... відсутність підтримки і розуміння ...

Доброго дня!
Співчуваю вам з приводу відсутності підтримки з боку близьких - це справді важко. Хочу вам сказати, що те, що ви відчуваєте - це справжнє, і ви маєте право це відчувати.
Можливо, у вас є інші люди в оточенні, з якими у вас є близькі стосунки? Я маю на увазі подруг, наприклад.
І мені здається, що звернутися до лікаря-психіатра зараз за медикаментозною підтримкою - це значить попіклуватися про себе. Знаєте, є таке правило у літаках під час катастрофи - "спочатку слід надіти маску на себе, а потім - на дитину". Дуже важливо зараз в першу чергу попіклуватися про себе, інакше із такого стану дуже складно піклуватися про дітей.
Ще, якщо у вас є можливість, можна звернутися до психолога/психотерапевта паралельно із психіатром. Психолог/психотерапевт може також вас підтримати.

коли вдома є чоловік то аж такої тривоги немає, коли залишаюсь сама то Одразу погано

Ще мені видається цікавим цей момент - що, незважаючи на відсутність психологічної підтримки з боку чоловіка, у його фізичній присутності вам стає краще.

Доброго дня, Олена! Розумію, досить важко виховувати дітей , коли чоловік військовий.
Ви чекаєте рекомендацій. Напевне, я б порадила знайти няню для дітей, щоб була хоть яка можливість присвятить час собі. Знайдіть для себе якесь захоплення чи щось.
Що вас приносить радість? Ваші джерела радості? Дайте відповіді на це питання. Краще письмово. І кожного дня аналізуйте, чим ви себе потішили.
А краще було б індивідуальні консультації у психолога.

якщо мені стане погано буде кому допомогти і найголовніше, що діти будуть не самі і я за це спокійна

Розумію. Така турбота про дітей дуже зворушлива.
Спробуйте все ж звернутися з депресією до лікаря. І пошукати людину, з якою ви зможете прожити свої почуття (подруга, психолог). Оскільки ПА, тривога - це часто саме почуття, які не проживаються.

Олена, доброго времени суток!
Сочувствую Вам, очень грустно читать Вашу историю.
Я поддерживаю коллег - в первую очередь Вам сейчас необходима помощь психиатра и параллельно поработать с психологом. Дело в том, что только медикаментозное лечение в Вашем случае не даст устойчивого результата. Уберёт симптомы, но при первом же триггере - всё вернётся. Что собственно с Вами и произошло с рождение второго ребёнка.
Второе - найдите из того, что Вы делаете или можете делать, что доставляет Вам удовольствие, вдохновляет. Постарайтесь ежедневно уделять этому время и максимально сосредотачиваться именно на тех позитивных эмоциях.
И третье, найдите в интернете техники стабилизации - это дыхательные и телесные упражнения, медитации. Постарайтесь их делать регулярно. Такие техники помагают стабилизировать эмоциональное состояние и помочь телу справится с лишними гормонами адреналина и кортизола.
Но повторюсь, обратитесь к психиатру и начните работать с психологом\психотерапевтом.
Мудрости Вам и позаботьтесь о себе!

Олено, ваш стан може бути зумовлений певними фізіологічними змінами в організмі, тому варто звернутися до лікаря, здати певні аналізи (наприклад, щитоподібна залоза може давати багато «емоційних симптомів»). Можливо Вам допоміг би дещо стабілізувати стан навіть курс вітамінів (ми ніколи не знаємо, чого нашому організму не вистачає).
Ви вже мали досвід лікування антидепресантами, які Вам допомогли – можна знову звернутися до того ж лікаря, який їх призначив, щоб він зміг оцінити ситуацію та призначити Вам лікування.
Ваша нервова система наразі знаходиться в такому стані, що потребує допомоги не тільки підтримкою близьких або роботою з психотерапевтом, але й на рівні медичному.
Щодо підтримки. Панічні атаки це частіше за все про «пошук підтримки».
І це через ВАШ ВНУТРІШНІЙ СТАН, а не через ті обставини, в яких Ви є, адже обставини тільки проявляють все назовні.
В родині дві дорослих людини завжди розподіляють обов’язки, в вашій родині чоловік відповідає за матеріальне забезпечення, а це досить непросто в наш час, це вимагає від нього чималих зусиль. На скільки зрозуміло з листа (Ви не пишете про матеріальні труднощі)– він справляється зі «своєю частиною» відповідальності.
Ваш чоловік, як Ви пишете, допомагає Вам і з побутовими справами, і з дітьми, і з хворобами, які він «розуміє».
Але він не розуміє цей ваш стан. І це нормально, бо кожна людина складає своє сприйняття реальності через свій власний досвід,- в нього такого досвіду не було, отже йому важко таке зрозуміти.
Але все те, що Ви описали (про побут і дітей) і є підтримка. Така, яку він здатен надати. Як звичайна людина, яка щось може, а щось ні.
Я б запропонувала Вам розділити все на 3 такі групи:
1. Питання фізичного здоров’я та медикаментозної допомоги вашій нервовій системі (щоб знизити фонову тривожність) – тут варто звернутися до лікаря (лікарів).
2. Питання вашого внутрішнього стану (страх безпорадності, відчуття того, що тебе не розуміють, не підтримують) – тут варто попрацювати з психотерапевтом.
3. Питання вашого сприйняття підтримки - проаналізувати хто яку підтримку здатен давати і не розчаровуватись від того, що людина не може зробити те, що не може.
А ще тут варто знайти для себе «план Б», тобто «виходи» з тих ситуацій, які Вас найбільше лякають (наприклад, якщо Вам стане погано вдома, то старша дитина звернеться до сусідів).
Але в першу чергу варто зайнятися зниженням тривожності (на медикаментозному рівні), бо якщо у людини «температура за 40», то навряд чи можна очікувати від неї будь-яких «усвідомлених змін».

Доброго дня, Олено!

Живемо окремо, я в дек. Відпустці, чоловік військовий я з 2 дітьми сама вдома. Остаточно мене добило напевно його відрядження і його не було близько пів року. Як бути....З дітьми і погуляти треба, а я не можу йти на вулицю, а коли вдома то боюсь що мені стане погано і як будуть діти, але коли вдома є чоловік то аж такої тривоги немає, коли залишаюсь сама то Одразу погано.....

Колеги вже дали багато слушних порад. Не буду повторюватись.
Висловлю лише декілька власних думок. Вам обов*язково треба виходи зі стану наодинці до людей, які здатні бути з Вами поруч, підтримати, надати допогу в разі потреби. Разом з тим треба шукати опору в собі. Мабуть, це важко, але можливо. От на що в собі можете спиратись, коли є проблема, коли чоловік далеко? Подумайте, пошукайте, згадайте як долали труднощі в дитинстві й потім...
Раджу ще подивитись кілька відео про тривогу та панічні атаки. Гадаю, разом з розумінням цих процессів і станів прийде бачення того, як себе поводити та налаштовувати, щоби змінився на краще Ваш емоційний стан і якість життя загалом.
"Панические атаки. Как приручить "дракона"" (https://www.youtube.com/watch?v=WKKYg-Rir9k).
"Тревога как прерванное возбуждение." (https://www.youtube.com/watch?v=XigEuh9HIYM).
Потім можемо обмінятись відчуттями та думками.

Здравствуйте, Олена.
Вы в очень сложном положении, сочувствую вам.
Очень рекомендую обратиться на осмотр к эндокринологу, невропатологу и психиатру. Вам может понадобится медикаментозная помощь.
Вы сейчас в одиночку воспитываете детей именно поэтому крайне важно беречь себя и заботиться о себе. Есть ли у вас подруги, которые могут вас понять и поддержать? Если у вас есть возможность, обратитесь за помощью к психотерапевту.
В любом случае самое важное для ребенка - это ресурсная мама, поэтому берегите себя.

Добрый вечер!

Почуваюсь дуже погано... Приблизно подібна ситуація була рік чи два після народження першої дитини, приймала антидепресанти десь місяць чи два,пройшло вже 7 років виховую зараз 2 дитину і ось пройшло півтора роки від народження другої дитини і все повторюється... Страхи, фобії, напади ПА як я думаю, слабкість, запаморочення особливо коли виходжу в соціум, взагалі не можу знаходиться з людьми,різні думки негативні, тривога і тд. І найгірше, що немає в цьому плані підтримки. Так чоловік і зготує їжу і прибере і з дітьми погуляє, і розуміє коли болить там горло, чи живіт і т. Д в тому плані, а тут він не розуміє як то таке може бути, що мені треба поспати каже і все, що я видимую і т. Д.

Похоже, что Вы столкнулись с послеродовой депрессией, которая бывает у большинства женщин. В таких случаях желательно получить консультацию врача психиатра. В первый раз Вам это купировали антидепрессантами, но проблема осталась и обострилась, когда у Вас появился второй ребенок. Сложно одной воспитывать детей без поддержки мужа. Скажите, может ли кто-то из близких Вас поддержать? Депрессия это серьезное заболевание, которое может диагностировать только врач психиатр. Медикаменты снимают симптом на какое-то время, но не убирают причину. С причиной нужно работать индивидуально в терапии.

Доброго дня Олено! Колеги дали вже дуже багато гарних рекомендацій, тому я зупинюсь, як на мене, на найважливішому. Депресивний стан - це втрата життєвої енергії, це відсутність розуміння основного сенсу життя і тому сприймається як зупинка, як глухий кут, з якого не видно виходу... Депресивний стан - це абсолютно неправильно вибудований світогляд... У Вас депресивний стан іде по материнській лінії. Діти, коли народжуються. вони підсвідомо переймають від батьків їх бачення життя, їх світогляд.. Окрім того, якщо у матері була депресія, Ви народилися вже з обмеженою життєвою силою... Від цього у Вас така слабкість...І, якщо зараз не змінити свій стан глобально, цю ж тенденцію можете передати своїм дітям... Підтримка близьких та медичні препарати - це певним чином добре, але вони не видаляють "коріння" проблеми. Вони можуть просто трохи підтримати на якийсь час. Тому потрібно змінювати себе, просто потрібно знати як працювати над собою... Але, на превеликий жаль, у форматі сайту цю тему розкрити дуже складно. Потрібна індивідуальна робота.